Page 128 - На краю Ойкумены
P. 128

йому довелося стільки зазнати і так багато побачити, що це не минуло для нього безслідно,
               збагатило його великим досвідом життя, незабутніми враженнями.
                     Пандіон  любив  розглядати  свій  спис  —  подарунок  батька  навіки  втраченої  Іруми,
               пронесений  ним  через  ліси  й  степи,  який  не  раз  допомагав  йому  врятовуватись  від
               смертельних  небезпек.  Цей  спис  здавався  йому  символом  чоловічої  доблесті,  запорукою
               людської безстрашності в боротьбі з природою, яка неподільно панувала в жарких просторах
               Африки.  Молодий  еллін  обережно  гладив  довге  лезо,  перш  ніж  одягти  на  нього  чохол,
               пошитий руками Іруми. Цей клаптик шкіри з барвистим оздобленням із шерсті  — все, що
               залишилося  в  нього  на  спогад  про  милу,  далеку  й  ніжну  дівчину,  яку  він  зустрів  на
               роздоріжжі тяжкої путі на батьківщину. Думаючи про це, Пандіон повертався до темних гір,
               що відгороджували пройдені ним землі від океану. Нескінченний ряд днів важкого походу
               повільно пропливав перед ним…
                     А  над  усім  цим  стояв  живий  образ  Іруми,  що  невтримно  вабив  до  себе…  Образ  тієї
               дівчини, яку він бачив останній раз біля стовбура дерева з квітами, мов червоні факели…
               Серце  у  Пандіона  починало  прискорено  битись.  Він  виразно  уявляв  собі  блиск  її  шкіри,
               темної і ніжної, її лукаві, повні тремтливого вогню очі… Кругле личко Іруми з посмішкою
               наближалося до його обличчя, він чув ніжний голос…
                     Потроху  Пандіон  ознайомився  з  життям  веселого  і  добродушного  народу  Кідого.
               Високі на зріст, з мідним вилиском чорної шкіри, стрункі родичі Кідого займалися головним
               чином землеробством. Вони вирощували низькорослі  пальми з  повними олії плодами           122   і
               величезні  трав'янисті  рослини  із  здоровенними  листками,  які  віялом  розходилися  з  пучків
               м'яких  стеблин. 123   Ці  рослини  давали  важкі  грона  довгих,  жовтих,  серповидно  вигнутих
               плодів з ніжною і запашною солодкою речовиною… Плодів збирали  силу-силенну, і  вони
               були  головною  їжею  народу  Кідого.  Пандіону  вони  дуже  подобалися.  Плоди  їли  сирими,
               вареними  або  підсмаженими  на  олії.  Місцеві  жителі  займалися  також  полюванням,
               добуваючи  слонову  кістку  і  шкури,  збирали  чарівні,  схожі  на  каштани,  горіхи,  які  колись
               вилікували Пандіона від його незвичайної хвороби, розводили рогату худобу і птицю.
                     Серед  них  були  вмілі  майстри  —  будівельники, ковалі  і  гончарі.  Пандіон  любувався
               витворами численних художників, які не поступалися в майстерності перед Кідого.
                     Великі будинки, змуровані з брущатого каменю, сирцевої цегли або виліплені цілком з
               твердої  глини,  були  прикрашені  складним  і  красивим  орнаментом,  чітко  вирізаним  на
               поверхні  стін.  Іноді  стіни  були  розписані  барвистими  фресками,  що  нагадували  Пандіону
               малювання на старовинних руїнах Кріту. Він бачив череп'яний посуд красивої форми, дуже
               гарно,  з  тонким  смаком  розмальований.  Безліч  дерев'яних  розмальованих  статуй  було  у
               великих будівлях громадських зборів і в будинках вождів. Скульптурні зображення людей і
               звірів захоплювали Пандіона тим, що в них було вірно передано враження і вдало схоплені
               характерні риси.
                     Але,  на  думку  Пандіона,  скульптурі  народу  Кідого  бракувало  глибокого  розуміння
               форми. Його не було і в майстрів  Айгюптосу. Скульптури Та-Кемту застигали в мертвих,
               нерухомих  позах,  незважаючи  на  вироблену  віками  тонкість  виконання  і  вишуканість
               обробки.  Скульптори  народу  Кідого,  навпаки,  створювали  гостре  враження  живого,  але
               тільки в якихось окремих, навмисно підкреслених подробицях. І молодий еллін,  міркуючи
               над  творами  місцевих  майстрів,  почав  неясно  відчувати,  що  шлях  до  довершеності
               скульптури повинен бути якимсь зовсім новим — не в сліпому старанні передати природу і
               не в спробах відобразити окремі враження.
                     Народ Кідого любив музику, грав на складних інструментах з довгих рядів дощечок,
               з'єднаних  з довгастими  порожніми тиквами.  Деякі  сумні  пісні,  що  широко  і  м'яко  лилися,


                 122  Олійна пальма має в своїх плодах багато олії.

                 123  Банани.
   123   124   125   126   127   128   129   130   131   132   133