Page 5 - На краю Ойкумены

Плоский камінь далеко виступав у море. Воно, невидиме в темряві ночі, стиха
хлюпалося внизу. Камінь ще не втратив денного тепла, і юнакові не заважали пориви свіжого
вітру, що пробігали поміж скелями.
Юнак задумливо дивився в далечінь, туди, де поринав у пітьму кінець сріблястої смуги
Млечної путі. Він стежив за падаючими зорями. Вони спалахували зразу у великій кількості,
пронизували небо блискотливими голками і зникали за обрієм, згасаючи, мов розжарені
стріли, що падають у воду. Знову розсипалися по небу вогняні стріли і летіли в невідому
3
далечінь, в казкові країни, що лежали за морем, біля самих меж Ойкумени.
«Запитаю в діда, куди вони падають», вирішив юнак і тут же подумав, як добре було б
летіти так через небо, просто до невідомої мети.
Та він уже не юнак, — ще кілька днів, і він досягне віку воїна. Але не воїном він буде, а
стане славетним художником, прославленим скульптором. Він відрізнявся від багатьох
людей здатністю бачити форми природи, відчувати і запам'ятовувати їх… Так сказав йому
вчитель — художник Агенор. І справді, там, де інші байдуже проходили мимо, він
зупинявся, вражений до глибини душі, помічаючи те, чого ще не міг усвідомити і пояснити.
Різноманітні картини природи вабили його своїми безперервними змінами. Згодом зір став
гостріший. Юнак міг сам виділяти і надовго тримати в пам'яті ті риси, які вважав
прекрасними. Невловима краса таїлася всюди — у вигині гребеня набігаючої хвилі і в
розвіяних вітром кучерях Тесси, дочки вчителя, в струнких колонах соснових стовбурів та в
грізних скелях, що гордовито височіли над морем. Відтоді прагнення створювати прекрасні
форми стало його метою. Показати красу тим, хто не спроможний збагнути її. І що може
бути прекраснішим, ніж тіло людини! Але це передати якраз найважче…
От чого такі не схожі ці схоплені пам'яттю живі риси на ті зображення богів і героїв,
яких він бачить навколо, яких сам учився робити! Навіть твори найвправніших митців
4
Енніади не могли дати переконливого зображення живого людського тіла.
Юнак невиразно відчував, що в них штучно вип'ячені і грубо підсилені лише окремі
риси, які відображають радість, волю, гнів чи пестощі, та й тільки. Заради сили враження
скульптор жертвував усім іншим. Ні, він повинен зуміти відтворити життя! Тоді він стане
найбільшим скульптором своєї країни, і люди прославлятимуть його, захоплюючись його
творами. В них краса життя вперше буде навіки відбита в бронзі або камені!
Юнак далеко полинув у сміливих мріях, але тут велика хвиля лунко плеснула внизу.
Кілька крапель потрапило на каміння й на обличчя юнака. Він здригнувся, отямившись, і
ніяково посміхнувся в темряві. Боги! Ще, мабуть, далеко той час… А тепер Агенор часто лає
його за невмілу роботу і чомусь завжди виявляється правим… А дід? Той мало цікавиться
його успіхами як художника. Він заклопотаний лише тим, щоб зробити свого внука
славетним борцем. Начебто для художника потрібна сила! І все-таки добре, що дід так
виховав його!.. Юнак знав, що він навдивовижу дужий і витривалий. Як приємно показати
свою силу і спритність на вечірніх змаганнях в селищі перед Тессою, радісно помічаючи
вогники схвалення в очах дівчини!
Юнак схопився з палаючими щоками, всі м'язи його тіла напружились. Він з викликом
підставив груди вітру, підвів обличчя до зірок і раптом тихо розсміявся.
Поволі наблизився він до краю каменя, поглянув у темряву, що здавалася бездонною, і,
лунко крикнувши, стрибнув униз. Відразу ожила тиха, мовчазна ніч. Внизу було море, яке
пестливо охолодило його розпалене тіло, і виблискувало дрібненькими вогниками довкола
рук і плечей.

3 Ойкумена — населена земля, оточена, за уявленнями стародавніх греків, кільцем пустельного, безлюдного
суходолу, який омивається довкола океаном.

4 Енніада — батьківщина Пандіона, південний куток Акарнанії, країни в південно-західній частині Північної
Греції. Мова йде про стародавню Грецію, до її об'єднання й розквіту в XI–X ст. до н. е.