Page 32 - На краю Ойкумены
P. 32

— сірий фаянсовий посуд. Лівійці схопили Пандіона і повернули його спиною до тих, що
               прийшли.  Юнак  відчув  легкий  укол  —  до  лівої  лопатки  його  приклали  відполіровану
               дощечку, втикану короткими загостреними пластинками. Потім чоловік різко ударив рукою
               по дощечці — бризнула кров, і Пандіон мимоволі скрикнув. Тоді лівієць обтер кров і почав
               розтирати  рану  ганчіркою,  намоченою  в  рідині  з  фаянсової  посудини.  Кров  швидко
               спинилася,  але  чоловік  кілька  разів  намочував  шматину  і  протирав  рану.  Тільки  тепер
               Пандіон помітив на лівих лопатках лівійців, які оточували його, яскравочервоні знаки і якісь
               фігурки в овальній рамці  40  — і зрозумів, що його затаврували.
                     Колодку зняли з рук Пандіона, і він не міг стримати стогонів від страшенного болю в
               затверділих суглобах. З неймовірним зусиллям йому вдалося розвести руки. Потім Пандіон,
               нагнувшись,  пройшов  через  низькі  двері  у  внутрішній  стіні.  Опинившись  на  курному
               подвір'ї, юнак без сил опустився на землю.
                     Пандіон напився каламутної води з величезного глиняного посуду, що стояв біля входу,
               і почав оглядати місце, яке, на думку тутешніх володарів, повинно було назавжди стати його
               домівкою.
                     Великий квадрат землі, приблизно по дві стадії з кожного боку, був оточений високими
               неприступними  стінами,  які  охоронялися  вартою,  що  ходила  зверху.  Всю  праву  половину
               огородженої  площі  займали  маленькі  глинобитні  хижки,  з'єднані  одна  з  одною  боковими
               стінами і поділені вузькими поздовжніми проходами. Такі самі низенькі будиночки стояли і
               в  лівому  кутку.  Передній  лівий  куток  був  обгороджений  низькою  стіною,  звідти  йшов
               гострий аміачний запах. Поблизу дверей стояли посудини з водою і довгий поміст заввишки
               в три чверті ліктя, — то був стіл для їди, як дізнався Пандіон згодом.
                     Уся вільна частина квадрата була вирівняна і витоптана — жодної травинки не було на
               її  сірій  курній  поверхні.  Повітря  було  тяжке  і  задушливе, —  вся  спека  жаркого  дня,
               здавалося,  осідала  у  квадратне  заглиблення,  оточене  високими  стінами  І  відкрите  зверху.
               Таким був шене — робочий будинок, один з багатьох сотень подібних до нього, розкиданих
               по  країні  Та-Кемт.  Тут  мучились  різноплеменні  раби  —  робоча  сила,  основа  багатства  й
               краси  Айгюптосу.  В  шене  було  порожньо  і  тихо—рабів  вивели  на  роботу;  лише  кілька
               хворих  байдуже  лежало  в  затінку  стіни.  Цей  робочий  будинок  було  призначено  для
               новоприбулих бранців, які недавно потрапили в країну рабства і ще не обзавелися родинами,
               щоб збільшити число робочих рук Чорної Землі.
                     Тепер Пандіон став мере—спадковим рабом фараона— і потрапив у число тих восьми
               тисяч чоловік, які обслуговували сади, канали і будівлі двірцевого господарства.
                     Інших бранців, що проходили разом з Пандіоном царський огляд і були залишені біля
               стіни  палацу,  було  розподілено  між  сановниками,  як  саху  —  раби,  що  перебували  в  їх
               довічному володінні і в разі смерті власника переходили в шене фараона.
                     В  задушному  повітрі  стояла  гнітюча  мовчанка,  що  зрідка  порушувалася  тяжким
               зітханням  та  стогоном  нових  рабів,  пригнаних  разом  з  Пандіоном.  Тавро  розпеченою
               вуглинкою горіло на спині Пандіона. Юнак не міг знайти собі місця. Замість просторів моря,
               тінистих гаїв на берегах батьківщини, які обмиваються невгамованими хвилями, — шматок
               курної землі, затиснутої стінами. Замість вільного життя і коханої — рабство в чужій країні,
               на безмежній віддалі від усього рідного і близького.
                     Тільки надія на визволення утримувала юнака від бажання розбити голову об стіну, що
               закривала від нього широкий і прекрасний світ.







                 40  Овальною рамкою обводилися ієрогліфи, з яких складалося ім'я фараона.
   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37