Page 37 - На краю Ойкумены

піднімалась смуга гладенького сірого каменю, обрамлена двома рядами дивовижних
скульптур-страховищ у вигляді левів з людськими головами, 44 що спокійно лежали. Далі
широкі білі сходи з бічними схилами, на яких було вирізьблено звивисті жовті змії, по одній
з кожного боку; ці сходи вели до другого уступу, підпертого низькими, в два людських
зрости, колонами із сліпучобілого вапняку. В центральній частині храму видно було другий
ряд таких самих колон. На кожній з них було зображення людської фігури в царській короні,
з схрещеними на грудях руками.
Колонада обрамляла другий уступ храму у вигляді великої площадки з алеєю із
лежачих страховищ. Тридцятьма ліктями вище розташувалась сама верхня тереса, цілком
обнесена колонадою і заглиблена в півкруглу природну виїмку скель.
Нижній уступ колонади розходився в ширину стадії на півтори, по краях ішли звичайні
циліндричні колони, в центрі — квадратні, вище — шести і шістнадцятигранні.
Центральні колони та верхівки бічних, карнизи портиків, а також людські фігури були
покриті яскравосинім та червоним розписами, від яких сніжна білизна каменю здавалася ще
сліпучішою.
Цей храм, яскраво освітлений сонцем, разюче відрізнявся від похмурих, гнітючих
храмових будівель, які Пандіон бачив досі. Молодому еллінові здавалося, що нічого
прекраснішого в світі не можна собі уявити, — такі радісні були ці ряди сніжнобілих колон у
рамці барвистих візерунків. А на широких терасах росли ніколи не бачені Пандіоном дерева
— низькорослі, з густою масою гілля, рясно всіяного дрібним листям, яке щільно прилягало
одне до одного. Від цих дерев ішов сильний, тяжкий аромат, їх золотистозелене листя
святково вирізнялося на білизні колонад, відтіненій червоними скелями.
Кідого в буйному захваті штовхав Пандіона в бік, прицмокуючи губами, і вигукував у
захопленні якісь невиразні звуки.
Ніхто з рабів не знав, що храм, який стояв перед ними, був збудований вже давно —
щось із п'ятсот років тому зодчим Сенмутом для своєї коханої цариці Хатшепсут 45 і
називався Зешер-Зешеру 46 — «найвеличніший з величних». Незвичайні дерева, що росли на
території храму, вивезено було з далекого Пунту, куди цариця Хатшепсут відправила велику
морську експедицію. З того часу з кожним новим походом у Пунт увійшло в звичай
привозити дерева для храму й поновляти старі насадження, що Ніби збереглися
недоторканими з далеких часів.
Здалека почувся поклик наглядача. Раби поквапливо рушили вбік від храму і,
обійшовши площадку зліва, опинилися перед ще одним стародавнім храмом, збудованим теж

на уступі скелі у вигляді невеликої піраміди, що спиралася на густу колонаду. 47
Вище по течії річки виднілося ще дві невеликих будівлі з сірого полірованого граніту.
Наглядач підвів загін до ближчого з них, і партія Пандіона влилася в групу з двохсот рабів,
які вже почали руйнувати храм. 48 Біла штукатурка, що вкривала внутрішні стіни, була
розписана барвистими, майстерно виконаними малюнками. Але будівельні чиновники і
майстри Айгюптосу, які керували роботами, турбувалися тільки про цілість полірованих
гранітних глиб, з яких складалось зовнішнє облицювання портика і колонади. Внутрішні

44 Сфінкси.

45 Хатшепсут — цариця XVIII династії (1500–1457 рр. до н. е.).

46 Знаменитий храм Хатшепсут в Дейр-ель-Бахрі.

47 Храм Ментухотепа — фараона Середнього царства (Ментухотеп IV, XI династії, близько 2050 р. до н. е.).

48 Переважно руйнувалися храми Середнього царства (2160–1580 рр. до н. е.) через велику кількість в них
добре обробленого каміння.