Page 35 - На краю Ойкумены

Спочатку Пандіон і Кідого розуміли один одного за допомогою рисунків, наспіх
зроблених на землі або на стіні загостреною паличкою. Потім молодий еллін і негр
навчилися добре розуміти один одного, користуючись мішаниною слів мови Та-Кемту і
легкої мови Кідого, що швидко запам'ятовувалась.
Безмісячними ночами, у вугільночорній пітьмі, що заповнювала шене, Пандіон і Кідого
переповзали один до одного і, пошепки розмовляючи, черпали нові сили і мужність в
обмірковуванні планів утечі.
Через місяць після того дня, як Пандіон вперше переступив поріг шене, в робочий
будинок надвечір пригнали ще кількох нових рабів.
Новачки сиділи і лежали біля входу, безпорадно озираючись, з добре знайомим
кожному бранцеві відбитком пригніченості та горя на змучених обличчях. Пандіон, щойно
повернувшись з роботи, підійшов до одної з високих посудин, щоб набрати води, але раптом
мало не випустив свого череп'яного кухля. Двоє з прибулих стиха говорили знайомою
Пандіонові мовою етрусків. Етруски — цей таємничий, суворий, стародавній народ — часто
з'являлися на берегах Енніади і славилися як чаклуни, що знають таємниці природи.
Весь затремтівши від спогадів про батьківщину, Пандіон заговорив з етрусками, і вони
зрозуміли його.
На питання Пандіона про те, як вони потрапили сюди, обидва бранці похмуро
відмовчувались і, здавалось, зовсім не зраділи цій зустрічі.
Обидва етруски були люди середнього зросту, дуже м'язисті, широкоплечі. Темне
волосся бранців збилося від бруду і звисало нерівними пасмами з обох боків обличчя.
Старшому з них на вигляд було років під сорок, другий, очевидно, був ровесником Пандіона.
Зразу впадала в око їх схожість — запалі щоки підкреслювали масивність вилиць,
суворі карі очі виблискували непідкупною впертістю.
Спантеличений байдужістю етрусків, Пандіон відчув образу і швидко пішов у свою
хижку. Кілька днів після цього Пандіон навмисно намагався не звертати уваги чанових
бранців, хоч і помітив, що етруски стежать за ним.
Днів через десять після прибуття етрусків Пандіон з Кідого сиділи поруч у кінці
низького столу за вечерею і їли стеблини папірусу. Обидва вони швидко з'їли свої порції і, як
завжди, у них лишалось ще трохи часу, щоб поговорити, поки інші попоїдять. Сусідом
Пандіона з другого боку був старший етруск. Несподівано він поклав юнакові на плече
важку руку і глузливо глянув прямо у вічі Пандіонові, коли той обернувся.
— Поганий товариш визволення не здобуде, — поволі, з відтінком виклику промовив
етруск, анітрохи не побоюючись, що його зрозуміють вартові: жителі Та-Кемту не знали мов
своїх бранців, зневажаючи чужоземців.
Пандіон нетерпляче труснув плечем, не зрозумівши сказаного, але етруск міцно
стиснув пальці, що вп'ялися, наче мідні кігті, у м'язи юнака.
— Ти зневажаєш їх даремно, — етруск кивнув у бік решти рабів, захоплених їжею. —
Інші не гірші за тебе і теж бачать сни про волю…
— Ні, гірші! — гордовито перебив Пандіон. — Вони вже давно тут, а я ще не чув про
втечі!
Етруск презирливо стиснув губи.
— Коли у молодих невистачає розуму, вони мусять вчитися у старших. Ти сильний і
здоровий, як молодий кінь, у твоєму тілі залишається ще сила після дня важкої праці, нестача
харчів ще не підкосила тебе. А в них уже нехватає сили — тільки в цьому твоя перевага і
твоє щастя. Але пам'ятай, що втікати поодинці звідси не можна: ми повинні дізнатись про
дорогу і пробиватися силою, а сила у нас одна — всім разом. Коли ти станеш товаришем для
всіх, тоді твої мрії наблизяться до життя…
Вражений проникливістю етруска, що вгадав його таємні думки, Пандіон не знав, що
відповісти, і мовчки схилив голову.
— Що він каже, що каже? — допитувався Кідого. Пандіон хотів пояснити, але наглядач
застукав по столу, раби, які вже повечеряли, поступилися місцем іншій партії і розійшлися