Page 39 - На краю Ойкумены

вигаптовані туфлі з загнутими догори носками.
Пандіон, рухаючись безмовною тінню за майстром, що все поспішав, розглядав
коштовний посуд з найтоншими стінками, вирізьбленими з гірського кришталю і твердих
порід каменю, скляні вази, горщики з сірого фарфору з блідоголубими малюнками. Він
розумів, як багато праці витрачено на створення цих досконалих зразків мистецтва.
Найбільше враження справив на юнака велетенський храм поблизу садів Аммона, де
починав Пандіон своє життя як раб, знемагаючи за високими стінами шене.
Цей храм багатьох богів будувався вже понад тисячу років. Кожен з царів Та-Кемту
вносив свою лепту, розширюючи новими прибудовами і без того величезну площу храму, що
займав більше як вісімсот ліктів у довжину.
На правому березі ріки, в межах столиці Нут-Аммон або просто Нут «Міста», як звали
її жителі Айгюптосу, розкинувся чудовий сад з правильними рядами високих пальм, в обох
кінцях якого громадилися кілька храмів. Ці споруди з'єднувались довгими алеями статуй
дивовижних тварин з берегами ріки і священним озером перед храмом незрозумілої
Пандіону богині Мут.
Звірі з лев'ячими тілами, висічені з граніту, заввишки у три зрости людини, з
баранячими або людськими головами оправляли гнітюче враження. Непорушно застиглі,
загадкові вони лежали на своїх п'єдесталах, тиснучись один до одного, і голови їхні звисали
над прохожими, обрамовуючи широку алею, залиту сліпучим сонцем.
Величезні шпилі обелісків у п'ятдесят ліктів заввишки, одягнені листами
51
яскравожовтого азему — сплаву золота і срібла — горіли, ніби розпечені, пронизуючи
жорстке темне листя пальм.
Кам'яні плити, якими було вимощено алеї, покриті сріблом, вдень сліпили здивовані
очі, а вночі при світлі зірок та місяця здавалися струменями неземної світлоносної ріки.
Гігантські пілони, величезні площини важких стін, що трохи розходилися до основи і
мали форму трапеції, загороджували вхід до храму, підносячись на п'ятдесят ліктів над
алеями сфінксів. Стіни пілонів були покриті величезними скульптурними зображеннями
богів і фараонів, густо списані таємничими письменами Та-Кемту. Дивовижні велетенські
двері, оббиті бронзовими листами з сяючими зображеннями з азему, закривали високу
проходи пілонів; їх вилиті бронзові завіси вагою в декілька биків вражали своєю масивністю.
Всередині храму тіснились товсті колони заввишки в п'ятдесят ліктів, заповнюючи
важкими барельєфами горішній простір.
Величезні брили каменю в стінах, перекриттях і колонах були відшліфовані і
припасовані одна до одної з незбагненною точністю.
Малюнки і барельєфи, розписані яскравими барвами, рябіли на стінах, колонах та
карнизах, повторюючись кількома ярусами. Сонячні диски, шуліки, звіроголові боги
похмуро дивились з таємничих сутінків, що згущалися в глибині храму.
Зовні виблискували такі ж самі яскраві фарби, золото й срібло, височіли неймовірно
важкі споруди і скульптури, оглушуючи, осліплюючи й пригнічуючи.
Пандіон бачив усюди статуї з рожевого та чорного граніту, з червоного пісковика та
жовтого вапняку—обожнених володарів Та-Кемту, що сиділи в нелюдськи спокійних і
гордовитих позах. Іноді це були велетні з цілої скелі по сорок ліктів заввишки, висічені
незграбно й грубо, або страшні своєю похмурістю, розмальовані, старанно вирізьблені
скульптури, що набагато перевищували людський зріст.
Молодий еллін, що виріс у простому селищі, в постійній близькості до природи,
спочатку був вражений і приголомшений. В цій величезній і багатій країні все справляло на
нього надзвичайно сильне враження.
Велетенські будівлі, споруджені невідомо якими, здавалося, недоступними звичайним
смертним способами, страшні боги у мороці храмів, незрозуміла релігія із складними

51 Азем — електрон грецькою мовою.