Page 119 - На краю Ойкумены

їх увага була звернена на кривавий бій.
З-за дерев загриміли, наближаючись, бубни — загін в кілька десятків воїнів прибув на
підмогу до тих, що билися. Вожаки слонового стада зупинилися, мовби в нерішучості, люди
грізно закричали, розмахуючи списами, і тоді страховища відступили. Вони кинулися до
свого третього товариша, який лежав на землі, і, підігнувши ноги, стали обабіч пораненого
слона, підсунули під нього бивні і підняли на ноги. Потім, стиснувши пораненого своїми
тулубами, велетні потягли його за дерева, випустили, знову підняли і зникли. Кілька
мисливців кинулося навздогін, але їх спинив розпорядник полювання.
— Не втече… скоро покинуть… знову розлютуються, — переклав Кідого його слова.
Гамір, що лунав праворуч, усе віддалявся й стихав; битву, очевидно, було виграно. З
боку болота, з півночі, показалося кілька мисливців, вони несли два нерухомих тіла. На
трьох друзів ніхто не звертав уваги. Негр, етруск і еллін обережно зійшли із скелі в степ, щоб
оглянути поле бою. Друзі пішли туди, де була головна частина стада. Продираючись крізь
кущі, Кідого раптом злякано відскочив — на зламаній від падіння слонової туші вершині
дерева лежав умираючий слон. Кінець його хобота трохи ворушився. Далі дерева були рідші,
і між ними видно було сіру купу — це другий слон лежав на череві, з підібганими ногами, з
вигнутою горбом спиною. Почувши, що наближаються люди, слон підвів голову.
Довкола його померклих і запалих очей звисли глибокі складки шкіри, що надавали
слонові старечого виразу надзвичайної втоми. Велетень похилив голову, спершись на довгі
бивні, потім з глухим стуком упав на бік.
Навколо перегукувалися мисливці. Кідого махнув рукою і повернув назад — з півдня
показалося знову стадо слонів. Друзі поспішили до скель, але тривога була даремною — це
підходили слони, навчені їхніми володарями.
Прив'язані до дерев молоді слони стовбурчили хвости і люто кидалися на людей,
намагаючись дістати їх витягнутими хоботами. Погоничі ставили приручених слонів обабіч
кожного полоненого слоняти. Стискаючи піймане слоня своїми тілами, слони вели його до
селища. Про всякий випадок до шиї і задніх ніг слоняти були прив'язані канати; кожен канат
тримали п'ятнадцять мисливців, які йшли спереду й позаду.
Обличчя в людей, стомлені і змарнілі від страшенного напруження, були похмурі. Вже
одинадцять нерухомих тіл було покладено на плетені помости на спинах слонів, а люди все
ще бігали й шукали в кущах двох товаришів, що десь пропали.
Слонів із спійманими слонятами повели. Мисливці сиділи і лежали на землі,
відпочиваючи після бою. Друзі підійшли до розпорядника полювання, і Кідого спитав його,
чи не можуть вони чим-небудь допомогти. Розпорядник гнівно подивився на них І грубо
сказав:
— Допомогти? Чим ви, чужоземці, можете допомогти? Полювання було важким, ми
втратили багато хоробрих людей… Чекайте, де вам наказано, не заважайте нам!
Друзі відійшли до скель і посідали осторонь, боячись посваритися з людьми, від яких
залежало все їх майбутнє.
Каві, Пандіон і Кідого лежали, чекаючи, коли їх покличуть, і тихо розмовляли. Сонце
сідало, чорні тіні від зубчастих скель просувалися в степ.
— Я не розумію все ж, як це отакі величезні слони не знищують у бою всіх
мисливців, — задумливо промовив Каві. — Коли б слони билися завзятіше, вони просто
стерли б людей на порох.
— Ти маєш рацію, — озвався Кідого. — Щастя людей у тому, що в слона слабке
серце…
— Як це може бути? — здивувався етруск.
— Просто слон не звик битися. Він такий великий і сильний, що на нього ніхто не
нападає, йому не загрожує небезпека, і тільки людина насмілюється полювати на нього.
Тому сірий велетень не стійкий боєць, його воля легко ламається, і він не витримує довгого
бою, якщо не зімне ворога відразу… От буйвол — інша річ. Коли б він був такий великий і
розумний, як слон, загинули б усі мисливці…