Page 122 - На краю Ойкумены
P. 122

Звір втягнув у себе повітря і почав поволі наближатись. У рухах тварини, в її зловісній
               мовчанці, в упертому прямому погляді великих очей під опуклим лобом помітно було щось
               таке,  що  відрізняло  її  від  усіх  відомих  друзям  звірів.  Люди  інстинктивно  зрозуміли,  що
               тварина, з якою зустрілися вони, пережиток іншого, стародавнього світу, з іншими законами
               життя. Пліч-о-пліч, виставивши списи, люди рушили назустріч нічному чудовиську. На мить
               воно зупинилося, спантеличене, потім, якось дивно хрипнувши, кинулося на трьох друзів.
               Розкрилася величезна паща, в місячному промінні блиснули товсті зуби, а три довгих леза
               могутніх списів уп'ялися в широкі груди і шию чудовиська. Люди не могли стримати натиску
               — звір мав велику силу. Списи, вперті у масивні кістки, вивернулися з рук; етруск, еллін і
               негр відлетіли назад. Кідого і Пандіон встигли схопитися, а Каві повалив звір. Обидва друзі
               кинулися  на  підмогу.  Чудовисько  присіло  на  задні  лапи  і  раптом  швидко  змахнуло
               передніми. Притуплені кігті ударили Пандіона по стегну так сильно, що він упав, мало не
               втративши свідомість.
                     Звір,  наступивши  здоровенною  лапою  на  ногу  еллінові,  роздер  йому  кігтями  шкіру  і
               м'ясо, суглоби хруснули, Пандіон відчув гострий біль.
                     Не  випускаючи  списа  з  рук,  він  одіпхнувся  від  землі  обома  руками,  силкуючись
               підвестися, і почув тріск списа Кідого. Ставши на коліна, Пандіон побачив, що звір придавив
               негра  і  наближав  до  нього  свою  розкриту  пащу.  Кідого  з  витріщеними  очима  упирався
               руками під щелепу нічного страховища, марно намагаючись одвернути від себе зуби звіра.
               На  очах  у  Пандіона  гинув  його  вірний  друг.  Не  тямлячи  себе,  вже  не  відчуваючи  болю,
               молодий  еллін  схопився  і  загнав  тварині  списа  в  шию.  Звір  гучно  клацнув  зубами  і,
               повернувшись до Пандіона, звалив його цим рухом з ніг. Молодий еллін не випустив списа і,
               вперши  ратище  в  землю,  затримав  чудовисько  на  якусь  мить.  Кідого  тим  часом  встиг
               вихопити  ніж.  Ні  негр,  ні  еллін  не  побачили,  що  з  другого  боку  звіра  піднявся  Каві.
               Вищиривши  зуби,  етруск  спокійно  націлився  списом  у  бік  чудовиська  і  обома  руками
               ввіткнув  його  під  лопатку.  Довге  лезо  увійшло  в  тіло  звіра  на  лікоть,  з  розкритої  пащі
               вихопився  рев,  звір  конвульсивно  сіпнувся,  перекинувшись  ліворуч  до  етруска.  Той,
               увібравши  голову  у  високо  підняті  плечі,  похитнувся,  але  встояв  на  ногах.  Кідого,
               несамовито  крикнувши,  вдарив  ножем  звіра  в  горло,  і  в  цю  мить  спис  етруска  дійшов  до
               серця чудовиська. Тяжке тіло забилося в корчах, навкруги розійшовся нестерпний сморід.
               Пандіон вихопив списа, всадив його знову в загривок звіру, але цей останній удар був уже
               зайвий. Звір, витягши шию і ткнувшись мордою в ноги етруску, відкинув  убік задні ноги.
               Вони ще рухались, кігті скребли грунт, під шкурою ворушилися м'язи, але настовбурчена на
               загривку шерсть уже осіла.
                     Опам'ятавшись, троє друзів оглянули свої рани. У етруска був вирваний з плеча цілий
               шматок м'яса, довгі кігті подерли спину. Нога у Пандіона не була зламана, — у нього зяяла
               глибока рана нижче коліна, в стопі були, мабуть, розтягнені або розірвані зв'язки, і молодий
               еллін  не  міг  ступити  ногою.  Бік  у  нього  розпух  і  потемнів  від  удару  лапи,  але  ребра
               лишилися цілими. Найбільше постраждав Кідого, який дістав кілька великих ран і був дуже
               пом'ятий.
                     Друзі перев'язали один одному клаптями подертого одягу рани, вони дуже раділи, що
               врятувалися від страшного чудовиська, яке нерухомо простяглося перед ними в яскравому
               місячному світлі. Найбільше був засмучений Пандіон: через поранену ногу він не міг далі
               йти.  Кідого  заспокоїв  друга,  запевнивши  його,  що  зараз  їм  ніщо  не  загрожує:  труп
               страховиська охороняє їх від усіх інших хижаків, а володарі слонів неодмінно спохватяться і
               на світанку знайдуть тих, що відстали.
                     Терпляче  зносячи  біль  від  пекучих  ран, друзі  полягали  на  жорсткому  щебені,  але  не
               могли заснути, бо дуже були збуджені.
                     Світанок  зайнявся  несподівано  швидко,  сонце  зігнало  таємничу  і  зловісну  тінь  ночі.
               Пандіон, вимучений болем у нозі, розплющив стомлені очі від голосного вигуку Кідого. Негр
               розглядав переможеного нічного переслідувача і пояснив етруску, що він бачив зображення
               такого звіра в Та-Кемті, серед малюнків різних тварин у великій гробниці біля міста Білих
   117   118   119   120   121   122   123   124   125   126   127