Page 115 - На краю Ойкумены

— Навчання слонів — таємниця тільки для дурнів, — посміхнувся старик. — Кожна
розумна людина легко її розгадає… Але, крім таємниці, є важка і небезпечна праця, сповнена
безмірного терпіння. Мало самого розуму, — потрібна ще й робота. Небагато в тутешній
землі племен, які мали б відразу три якості, властиві моєму народові: розум, працьовитість і
безмірну відвагу. Знай, чужоземець, що дорослого слона приручити не можна. Ми ловимо їх
зовсім молодими. Молодого слона навчаємо десять років. Десять років упертої праці треба
витратити, щоб тварина стала розуміти накази людини і виконувати потрібну роботу.
— Десять років! — вигукнув здивований Пандіон.
— Атож, не менше, якщо ти вірно зрозумів характер слона. А коли ти помилився, то не
справишся з ним і за п'ятнадцять. Серед слонів є і вперті й тупаки. Та й не забудь, що
полювати на молодих слонів дуже небезпечно. Ми мусимо ловити їх своїми руками, без
допомоги навчених слонів, бо приручені тварини теж підуть із стадом. Вони допомагають
уже потім, коли стадо слонів наші мисливці проженуть, а слонят спіймають. На кожному
полюванні завжди гине кілька наших хоробрих людей, — в голосі вождя почувся смуток. —
Скажи, чи бачив ти вправи наших молодих воїнів? Бачив? Це теж потрібне уміння для ловлі
слонів.
Пандіон кілька разів дивився на незвичайні ігри володарів слонів. Воїни закопували на
рівній галявині дві високі жердини і прив'язували до них поперечну бамбукову перекладку
на висоті п'яти ліктів від землі.
Потім, розбігшись, вони якось особливо, боком, підскакували в повітря і переплигували
через перекладку. Тіло плигуна згиналося, майже складаючись навпіл, і летіло вгору правим
боком у напрямі стрибка. Пандіон ніколи не бачив таких високих стрибків. Деякі з плигунів,
найбільш умілі, стрибали на висоту навіть шести ліктів. Молодий еллін, здивований умілістю
володарів слонів, не розумів, проте, навіщо їм потрібне це вміння. Слова суворого вождя
трохи з'ясували йому значення таких вправ.
Вождь помовчав, потім підвищив голос:
— Тепер ти бачиш, яка важка ця справа. Полюють на слонів і інші племена. Вони
убивають їх з дерев важкими списами, заганяють у ями, підкрадаються до них у лісі, коли
вони сплять. От що, — вождь плеснув себе по коліну: — я звелю взяти тебе на полювання за
слонами. Це буде скоро, перед тим, як піде загін до західного лісу. Хочеш побачити славу і
муку мого народу?
— Хочу і дякую тобі, вождь. А чи товаришам моїм можна буде піти зі мною?
— Ні, всіх вас дуже багато. Поклич з собою одного-двох, інакше ви заважатимете.
— Нехай зі мною підуть два моїх друзі: ось він, — Пандіон показав на Кідого, — і ще
один…
— Хто, отой похмурий, густобородий? — спитав учитель слонів, маючи на увазі Каві, і
молодий еллін підтвердив його догадку.
— Я хотів би з ним теж поговорити, нехай він прийде до мене, — сказав старик. — Ти,
мабуть, хочеш швидше передати товаришам звістку про те, що ми згодні допомогти їм. Коли
ми призначимо день полювання, тобі про це скажуть. — І старик жестом руки відпустив
обох друзів.

Під зловісні удари барабанів мисливці зібралися в дорогу. Частина вирушила на
слонах, навантажених вірьовками, їжею і водою, інші пішли пішки. До них приєднались
Каві, Кідого і Пандіон, озброєні своїми міцними списами. Двісті мисливців перейшли річку і
пішли степом у північному напрямі, до пасма голих скель, які ледве видно було в синьому
серпанку над горизонтом. Мисливці йшли дуже швидко, так що навіть таким ходокам, як
наші три друзі, було нелегко встигнути за ними.
Від підошви гірського пасма на південь і схід степ був зовсім плоский, з випаленими
великими і рівними-ділянками. Жовта рівнина під вітром укривалася хмарками' куряви, що
крутилися над тьмяною зеленню дерев і чагарників. Найближчі урвища було виразно видно,
але далекі скелі ховалися під сіроголубим туманом. Закруглені і. уривисті вершини