Page 118 - На краю Ойкумены

місцем рівнин.
Друзі побачили ущелину в скелях, куди мисливцям удалося загнати понад десяток
молодих слонів. Люди снували поміж деревами, уміло накидаючи на слонят петлі і
прив'язуючи до стовбурів.
Мисливці, озброєні широкими списами, ставши цепом, заступили вихід з долини.
Гуркіт і крики лунали в двох тисячах ліктів попереду й праворуч, — там, очевидно, була
більша частина стада.
Раптом уривчасті й різкі звуки сурм почулися спереду і ліворуч. Кідого здригнувся.
— Слони нападають, — стиха прошепотів він. Протяжно застогнав один з мисливців,
гнівні крики другого пролунали як команда.
У далекому кінці відкритої галявини, там, де від двох крислатих дерев падала великими
плямами тінь, друзі помітили рух. Мить — і звідти виринув величезний слон з
розчепіреними вухами і витягнутим уперед, як колода, хоботом. Поруч з ним постали ще два
таких самих велетні,— Пандіон пізнав страшних вожаків стада. Четвертий у супроводі ще
кількох слонів біг позаду. Навперейми слонам вискочили праворуч з кущів мисливці. Вони
вклинилися поміж них, на бігу кидаючи в слона, який з'явився останнім, списи. Той
несамовито затрубив і кинувся за людьми, які швидко бігли до болота. За ним повернули і
решта слонів. Три вожаки, не звертаючи уваги на хитрий маневр людей, які відокремили їх
від товаришів, мчали далі до галявини в скелях, мабуть приваблені криками молодих слонів.
— Погано, ох і погано, вожаки вернулися з другого боку… — схвильовано шепотів
Кідого, стискаючи до болю руку Пандіона.
— Дивися… дивись, які хоробрі! — вигукнув, забувши про обережність, Каві.
Воїни, які заступили вхід у долину, не здригнулися, не сховались від розлючених
страховищ. Вони виступили вперед довгим цепом. Вигоріла низька трава не могла приховати
жодного руху людей.
Слон, що біг першим, кинувся прямо в середину цепу мисливців. Двоє з них
залишилися на місці, а їх сусіди з обох боків враз стрибнули назустріч чудовиську. Слон
притишив біг, високо підняв важкий хобот і з злобним свистом, тупочучи, напав на людей.
Не більше десяти ліктів відстані залишалося між хоробрими мисливцями і слоном, коли ті
миттю відскочили вбік. І зразу ж коло задніх ніг страховища з'явилося по два чоловіки з
кожного боку. Двоє ввіткнули широкі списи в черево тварині, а інші двоє, відхилившись
назад, ударили слона по задніх ногах.
Високий свистячий звук вирвався з піднятого хобота вожака. Опустивши його, слон
повернув голову праворуч до мисливця, що стояв найближче від нього. Той не встиг чи не
зумів ухилитись. Бризнула кров, і три друзі виразно побачили оголені на плечі і боці людини
кістки. Поранений впав не ойкнувши, але й велетенський слон важко осів на задні ноги і
повільно, боком рушив геть. Мисливці, залишивши його, приєднались до товаришів, які
билися з двома іншими вожаками. Ті були розумніші або вже мали досвід у боротьбі з
людиною: велетенські страховища кидалися в різні боки, не даючи можливості підкрастись
до них ззаду, і задавили трьох мисливців.
У промінні призахідного сонця багровіла курява, що застилала всю ділянку. Слони
здавалися величезними чорними баштами, коло підніжжя яких снували безстрашні люди.
Вони стрибали, уникаючи довгих іклів, підставляли під хоботи вперті в землю списи, з
криками забігали ззаду, відволікаючи нападаючих слонів від товаришів, які б неминуче
загинули.
Оскаженілі тварини без упину трубили. Коли вони поверталися головами до скелі, на
якій сиділи троє друзів, то здавалися надзвичайно високими; широкі плями розчепірених вух
похитувалися над людьми. Збоку слон з опущеною головою здавався нижчим, бивні майже
загрібали землю, готові от-от підчепити людину. Пандіон, Кідого і Каві розуміли, що бачать
тільки частину бою. Він відбувався і вдалині за деревами, де знаходилося все стадо, і ліворуч
на болоті, куди побігли мисливці, відволікаючи четвертого вожака і слонів, які пробилися з
ним. Що робилося там, було таємницею для друзів, але вони не могли думати про це — вся