Page 18 - На краю Ойкумены

не відводила від нього стривожених очей.
Вся молодь селища була уважнішою до Пандіона, ніж завжди. Тільки сяюче обличчя
Еврімаха, закоханого в Тессу, показувало, як він радіє від'їздові суперника, та ще дражнила
глузлива Енойє. Пандіон помічав, що всі інші не жартували з ним, як раніше, менше було
ущипливих слів — начебто між ним, що від'їжджав, та тими, що залишаються тут, уже
пролягла якась межа. Ставлення друзів одночасно виявляло заздрощі і жаль, як до людини,
що стоїть на грані великої небезпеки, але разом з тим і виділяється серед усіх інших.
Місяць повільно ховався за деревами. На галявину насунуло широке покривало чорної
тіні.
Танці закінчились. Тесса з подругами проспівала Ірескону — улюблену пісню Пандіона
про ластівку та весну. Нарешті молодь парами попрямувала стежкою до селища. Пандіон і
Тесса йшли позаду всіх, навмисне уповільнюючи ходу. Щойно вони піднялися на гребінь
горба перед селищем, як Тесса здригнулася і зупинилася, пригорнувшись до Палдіона.
Стрімкі урвища вапнякових круч, що здіймалися позаду виноградників, відбивали
місячне сяйво, наче велетенське дзеркало. Здавалося, над селищем, прибережною рівниною і
темним морем стояла прозора завіса сріблястого сяйва, сповнена зловісними чарами та
мовчазною тугою.
— Мені страшно, Пандіоне, — прошепотіла Тесса. — Велика сила у Гекати — богині
місячного сяйва, і ти вирушаєш у ті місця, де вона владарює…
Хвилювання Тесси передалося Пандіонові.
— Ні, Тессо, не на Кріті, а в Карії 25 владарює Геката, а туди не лежить мій шлях! —
вигукнув юнак, ведучи дівчину додому…
Пандіон отямився від мрій. Треба було поїсти і продовжувати путь. Він приніс жертву

морському богові і, вийшовши на берег, зміряв свою тінь, 26 переставляючи ступені ніг по її
відміченій довжині. Тінь в дев'ятнадцять ступнів показала йому, що не можна баритися — до
вечора часу лишалося небагато, треба було поспішати на корабель.
Пандіон, обігнувши на човні острів, побачив білий кам'яний стовп — знак гавані — і
почав гребти швидше.

Розділ другий
ПІНЯВА КРАЇНА

Вітер тужливо свистів у жорстких кущах, здіймаючи зернистий пісок. Хребет
простягався на схід, наче дорога, насипана невідомими велетнями. Він, вигинаючись,
обрамляв широку зелену долину. Гори положистим схилом спускалися до моря. Схил був
покритий килимом яскравожовтих квітів і здалека здавався величезним шматком золота, що
здіймається з виблискуючої синяви моря.
Пандіон прискорив ходу. Сьогодні він особливо гостро відчував тугу за покинутою

25 Карія — країна на узбережжі західного краю малоазіатського півострова.

26 Вимірюванням тіні визначали час у стародавній Елладі.