Page 19 - На краю Ойкумены

Енніадою. Він згадав, що йому не радили забиратися так далеко, в цю оточену горами
частину Кріту, де нащадки стародавнього морського народу були непривітні до пришельців.
Пандіон поспішав. За п'ять місяців він побував у різних кінцях величезного острова, що
довгою гористою смугою простягся серед моря. Молодий скульптор бачив чудові і
дивовижні речі, залишені стародавнім народом у спустілих храмах і майже безлюдних
містах.
Багато днів пробув Пандіон серед руїн велетенського Палацу Секири в місті Кноссі,
перші будівлі якого належали до далекої давнини. Блукаючи по незлічених сходах палацу,
юнак вперше побачив великі зали з червоними колонами, звуженими донизу, милувався
карнизами, яскраво розмальованими чорними та білими прямокутниками або прикрашеними
чорними та блакитними завитками, які нагадували череду набігаючих хвиль.
Стіни були розмальовані яскравими картинами. Пандіонові аж дух забивало від
захвату, коли він дивився на зображення священних ігор з биками, на процесії жінок з
посудинами в руках, на дівчат, що танцюють всередині огорожі, за якою товпились чоловіки,
на невідомих гнучких звірів серед гір та дивовижних рослин. Контури фігур здавалися
Пандіонові неприродними, рослини тяглися вгору на дуже довгих стеблах, майже без листя.
Пандіон розумів, що художники минулих часів навмисне спотворювали справжні пропорції,
прагнучи висловити якусь думку, але вона була незрозумілою для юнака, що виріс на волі,
серед прекрасної, хоч і суворої природи.
У Кноссі, Тіліссі і Елірі та в таємничих руїнах стародавньої гавані 27 всі будинки
замість звичайних тесаних брил були складені з рівних і гладеньких плит сірого шаруватого
каменю. Пандіон бачив безліч жіночих статуеток з слонової кості, бронзи та фаянсу, чудовий
посуд, блюда і чаші з сплаву золота й срібла, вкриті найтоншим малюнком.
Це мистецтво вражало молодого скульптора, але залишалося для нього незрозумілим,
як і таємничі написи, що траплялися на руїнах, зроблені забутими знаками мертвої мови.
Велика майстерність, яка проявлялася в будь-якій найдрібнішій деталі кожного твору, не
задовольняла Пандіона: йому хотілося більшого — не обмежуватися абстрактними
зображеннями, а втілити живу красу людського тіла, перед якою він схилявся.
І несподівано для себе зображення людей і тварин, виконані з великою реальністю,
Пандіон побачив у творах мистецтва, привезених з далекого Айгюптосу.
Жителі Кносса, Тілісса та Еліри, що показували їх Пандіонові, казали, що безліч
подібних речей збереглося на Кріті в окрузі Феста, де жили нащадки морського народу. І
Пандіон, незважаючи на попередження про небезпеку, вирішив проникнути в гірське кільце
на південному узбережжі Кріту.
Ще кілька днів, і, оглянувши все, що можна, він попливе додому, до Тесси. Пандіон був
тепер впевнений у своїх силах, Хоч як хотілося йому повчитися у майстрів Айгюптосу, та
любов до батьківщини і кохання до Тесси були сильнішими, міцно утримувала дана дівчині
клятва.
Як чудово буде повернутися додому з останніми осінніми кораблями, зазирнути в сині
блискучії очі коханої, побачити стриману радість Агенора, вчителя, що замінив йому батька і
діда!
Пандіон примружившись, поглянув на безмежну широчінь моря. Ні, там, попереду,
чужі далекі країни, Айгюптос, а його батьківщина позаду, за високим гірським пасмом. Він і
досі йде від неї, а не до неї. Йому ще треба подивитись тут, у Фесті, на стародавні храми, про
які він так багато чув на узбережжі. Зітхнувши, Пандіон прискорив ходу, майже побіг. Відріг
хребта спускався донизу широким схилом, покритим, наче купинням, кам'яними глибами,
між якими темніли плями зелених чагарників. Біля підніжжя схилу серед дерев неясно
виднілися руїни величезної споруди, напіврозваленої стіни, рештки склепіння та уцілілі
ворота в рамці чорно-білих колон.

27 Так званому «шиферному місті», стародавная назва якого залишалася невідомою.