Page 14 - На краю Ойкумены

щоб цей шлях не був дуже далеким, вчитися треба і в стародавньої мудрості і в життя, — ти
розумний, Пандіоне…
Раптом Пандіон м'яко опустився на глиняну долівку і обійняв ноги художника.
— Батьку і вчителю, відпусти мене подивитись на стародавні міста… Я не можу, боги
свідки мої… я повинен побачити все це. Я почуваю в собі силу досягти високого… Мені
треба пізнати батьківщину тих дивовижних речей, що іноді трапляються в наших людей і
вражають їх. Може, і я… — юнак замовк, зашарівшись по самі вуха, але його прямий,
сміливий погляд продовжував шукати погляду Агенора.
Той зосереджено дивився кудись убік, хмурився і мовчав.
— Встань, Пандіоне, — нарешті промовив художник. — Я давно чекав цього. Ти не
хлопчик, і я не можу втримати тебе, хоч би й хотів цього. Ти можеш іти, куди тобі
захочеться, але я кажу тобі, як синові, як учневі, більше того, як рівний другові, бо бажання
твоє згубне. Воно загрожує тобі страшенними нещастями.
— Я не боюсь нічого, батьку! — Пандіон відкинув назад голову, ніздрі його
роздувались.
— Я помилився, ти зовсім ще хлопчина, — спокійно заперечив Агенор. — Вислухай
мене, поклавши руку на серце, якщо любиш мене.
І Агенор заговорив голосно і напружено. Він розпо-
вів, що в східних містах ще існують давні звичаї, там ще багато творів стародавнього
мистецтва. Жінки, як і тисячоліття тому на Кріті, носять довгі цупкі спідниці, розмальовані
надзвичайно яскраво; спину і плечі вони прикривають, а груди оголюють. Чоловіки — в
коротких сорочках без рукавів, з довгим волоссям — озброєні невеличкими важкими
бронзовими мечами.
Місто Тірінф оточене височезною стіною в п'ятдесят ліктів 17 заввишки. Ці стіни
складено з велетенських обтесаних брил, прикрашених золотими та бронзовими квітами, що
здалека виблискують на сонці, наче вогні, розкидані на стіні.
Мікени — ще величніші. Це місто розташоване на вершині високого горба, ворота з
величезного каміння закриті мідними гратами. Далеко видно великі будівлі з рівнини, що
оточує горб.
Хоча ще свіжі і яскраві фарби стінного розпису в палацах Мікен, Тірінфа та Охромен,
хоча й досі по гладеньких дорогах, викладених великим білим камінням, іноді проносяться
колісниці багатих землевласників, але все більше заростають травою забуття ці дороги,
двори спустілих будинків, навіть схили могутніх стін.
Давно минули часи багатства, часи далекого плавання в казковий Айгюптос. 18 Тепер
навколо цих міст оселилися сильні фратрії, що мають багато воїнів. Їхні начальники

підкорили собі все навкруги на великій відстані, захопили міста в свої темени, 19 приборкали
неміцні роди й оголосили себе володарями країни і людей.
Тут, в Енніаді, ще нема таких могутніх вождів, як нема міст і красивих храмів. Але зате
там більше рабів— жалюгідних рабів, як чоловіків, так і жінок, що втратили волю. І серед
них не тільки бранці, захоплені в чужих країнах, але й раби з своїх же земляків, що належать
до бідних родів.
А що вже й казати про чужоземних мандрівників: коли за їхніми плечима не стоїть
могутня фратрія або плем'я, з яким сваритися небезпечно навіть сильним вождям, або коли
нема у мандрівника численної дружини воїнів, тоді тільки два шляхи можуть бути у нього —

17 Лікоть (приблизно 0,5 метра) — основна міра довжини за стародавніх часів.

18 Айгюптос — грецька назва стародавнього Єгипту. Походить від перекрученого єгипетського Хет-Ка-Пта.
Палац духа Пта — друга назва міста Білих Стін, Мемфіса.

19 Темен — земельний наділ великого вождя.