Page 42 - На краю Ойкумены

На п'ятий день плавання човен обігнув виступ підмитих рікою темних стрімчаків. За

ними простяглася широка рівнина, закрита від берега рядами високих пальм та сикоморів. 53
Човен наблизився до викладеної камінням набережної з двома широкими сходами, що
опадали у воду. На березі над зубчастою стіною масивним кубом підіймалася башта. Крізь
непричинені важкі ворота видно було сад з ставками і квітучими лужками, вглибині стояла
біла будівля, прикрашена строкатими візерунками.

Це був будинок головного жерця тутешніх храмів.
Царський скульптор, якого варта супроводила улесливими поклонами, ввійшов у
ворота, а раби залишилися зовні під наглядом двох воїнів. Чекати довелося недовго —
незабаром скульптор з'явився в супроводі чоловіка із сувоєм списаного папірусу в руках і
повів рабів повз храми та заселені будівлі до великої площини, зайнятої напівзруйнованими
стінами та лісом колон з проваленими покрівлями. Серед цього мертвого міста зустрічалися
невеликі будівлі, які трохи краще збереглися. Поодинокі пеньки позначали ділянки колишніх
садів; висохлі басейни, ставки та канали були засипані піском. Пісок товстим шаром
покривав кам'яні плити дороги, лежав укосами вздовж поточених часом стін. Жодної живої
душі не було видно навкруги, мертва тиша панувала серед висушливої спеки.
Скульптор коротко розповів Пандіону, що ці руїни були колись прекрасною столицею
фараона-відступника, 54 проклятого богами. Ім'я його не повинен вимовляти жоден
справжній син Чорної Землі.
Що зробив цей фараон, який царював чотири століття тому, навіщо він побудував тут
нову столицю, про це Пандіон нічого не міг довідатись.
Незнайомець розгорнув сувій, і по кресленню обидва єгиптяни розшукали високу
довгасту будівлю з поваленими перед входом колонами. Стіни всередині були облицьовані
плитками лазурносинього каменю з золотистими жилками.
Пандіон та інші раби скульптурної майстерні повинні були обережно зняти тонкі
шліфовані плитки, які щільно поприростали до стіни. На цю роботу пішло кілька днів. Раби
ночували тут же, в руїнах, їжу та воду доставляли їм із сусіднього селища.
Закінчивши доручену їм справу, Пандіон, Кідого та чотири інших раби дістали наказ
оглянути навмання деякі будівлі і пошукати, чи нема в руїнах красивих речей, які можна
було б доставити в палац фараона. Негр і еллін пішли вдвох, уперше без супроводі вартових
та уважного погляду наглядача.
Друзі вибралися на приворітну башту якоїсь просторої будівлі, щоб роздивитися. Зі
сходу на руїни насувалися піски пустелі, що простяглася скрізь, куди тільки сягало око,
пасмами низьких горбів та купами щебеню.
Пандіон глянув на безмовні руїни і, схвильовано стиснувши руку Кідого, прошепотів:
— Втікаймо, за нами кинуться нешвидко, ніхто не бачить…
Добродушне обличчя негра розпливлося в посмішці.
— Хіба ти не знаєш, що таке пустеля? — здивувався Кідого. — Завтра в цю пору воїни
знайдуть наші трупи, висушені сонцем. Вони, — Кідого мав на увазі єгиптян, — знають, що
роблять. Шлях на схід тільки один — там, де колодязі, і цей шлях стережуть. А тут міцніше
за кайдани тримає нас пустеля…
Пандіон похмуро кивнув, раптовий порив його згас. Друзі мовчки спустилися з башти й
розійшлися в різні напрямки, заглядаючи в провали стін або поринаючи в темряву відкритих

53 Сикомор — фігове дерево, смоківниця.

54 Фараон Ехнатон (Аменхотеп IV) — 1375–1358 рр. до н. е., що намагався запровадити в Єгипті нову
релігію з єдиним богом — сонячним диском Атоном.