Page 44 - На краю Ойкумены

спини, волокли до ніг фараона. Пандіон згадав, що вже пізно. Треба було поспішати з
поверненням і виправдати свою затримку. Але, глянувши ще раз на статую, Пандіон
зрозумів, що не зможе віддати її в руки свого хазяїна-скульптора. Юнакові це здалося
зрадою, другим полоненням невідомої дівчини у ворожому до іноземців Айгюптосі. Він
швидко оглянувся, згадавши про скриньку, помічену ним у кутку. Ставши на коліна, Пандіон
вийняв звідти чотири фаянсових келихи у вигляді квітів лотоса, покритих яскравою
блакитною емаллю. Цього було досить. Пандіон востаннє поглянув на статую дівчини,
намагаючись запам'ятати кожну рисочку її обличчя, і, тяжко зітхнувши, виніс келихи надвір.
Оглянувшись на всі боки, молодий скульптор нашвидку завалив вхід великим камінням і,
згрібаючи жменями щебень, старанно присипав загородження, намагаючись надати йому
вигляду давно обваленої стіни. Потім він обережно зав'язав келихи в пов'язку на стегнах,
мимоволі послав прощальний жест у бік статуї, що залишилася у своєму сховищі, і поспішив
назад. Напрямок йому вказували крики рабів, які, очевидно, розшукували його. Серед них
виділявся дзвінкий і сильний голос Кідого.

Царський скульптор зустрів Пандіона гнівними погрозами, але відразу пом'якшав, як
тільки побачив коштовну знахідку.
Подорож назад тривала на три дні довше — гребцям доводилося боротися з течією.
Пандіон розповів Кідого про статую, і негр схвалив його вчинок, додавши, що, можливо, ця
дівчина була родом з народу машуашів, який жив на північному краю великої західної
пустелі.
Пандіон умовляв Кідого втікати, але друг у відповідь тільки заперечливо похитував
головою, відкидаючи всі плани елліна.
За сім днів плавання Пандіону так і не пощастило переконати друга, але сам він уже не
міг зоставатися: надалі бездіяльним; йому здавалося, що ще трохи — і він не витримає і
загине. Він тужив за товаришами, що залишилися на будівельних роботах і в шене. У них він
відчував ту силу, яка могла б привести до визволення, подавала надії на майбутнє. А тут не
було надії на визволення, — Це примушувало Пандіона задихатися і від безсилої люті.
Через два дні після повернення в майстерню скульптор фараона повів Пандіона в палац
головного будівничого. Там готувалося свято. Пандіон повинен був виліпити з глини моделі
статуеток і зробити по них форми для виготовлення солодкого печива.
Молодий скульптор, скінчивши роботу, за наказом хазяїна лишився в палаці до кінця
бенкету, щоб разом з іншими рабами нести царського скульптора додому. Пандіон, не
звертаючи уваги на рабів та рабинь, безліч яких сновигало по палацу, пішов у сад.
Смеркло. На темному небі зайнялися яскраві зорі, а бенкет усе тривав. Снопи жовтого
світла, проникаючи в сад через широкі віконні прорізи, виривали з темряви стовбури дерев,
листя і квітучі кущі, виблискували червоними вогниками на дзеркальній воді басейнів. Гості
зібралися у великому нижньому залі, оздобленому колонами з полірованих кедрових
стовбурів. Залунала музика. Пандіон, що так давно не чув нічого, крім журливих і
незнайомих пісень, непомітно підкрався до великого низького вікна, сховався в кущах і
почав спостерігати.
З наповненого людьми залу йшов тяжкий аромат пахощів. Стіни, колони й рами вікон
були обвішані гірляндами свіжих квітів, найбільше, як помітив Пандіон, лотосів. Строкаті
глечики з вином, плетінки і чаші з фруктами стояли на низьких підставках біля сидінь.
Розчервонілі від вина гості, облиті пахучою помадою, тиснулися вздовж стін, а посередині,
між колонами, повільно танцювали дівчата в довгому одязі. Чорне волосся, заплетене в
численні тонкі кіски, розвівалося по плечах танцівниць, широкі браслети з різнобарвного
бісеру обхоплювали зап'ястя, пояски з кольорових бус просвічували крізь тонкі тканини.
Пандіон не міг не помітити деякої незграбності в будові тіла жінок Айгюптосу, що
відрізнялися від струнких дівчат його батьківщини. Осторонь молоді єгиптянки грали на
різних інструментах: дві дівчини — на флейтах, одна — на багатострунній арфі, ще дві
викликали різні тремтячі звуки з довгих двострунних інструментів.