Page 43 - На краю Ойкумены

входів.
Всередині невеликого, майже не зруйнованого двоповерхового палацу з рештками
дерев'яних грат на вікнах Кідого пощастило знайти невелику статую єгипетської дівчини з
міцного жовтуватого вапняку. Він покликав Пандіона, і обидва замилувалися роботою
невідомого майстра. Красиве обличчя було типовим для єгиптянки. Пандіон уже знав риси
обличчя жінок Айпоптосу — низьке чоло, вузькі, трохи підняті біля скронь очі, злегка
виступаючі наперед щоки і товсті губи з ямочками в кутках.
Кідого поніс знахідку начальникові майстерні, а Пандіон заглибився в руїни.
Машинально переступаючи через уламки, перебираючись через купи каміння, Пандіон
просувався вперед, не розбираючи напрямку, і незабаром увійшов у прохолодний затінок
частини покрівлі, що уціліла над колонами. Вглибині, просто перед ним, виднілися щільно
зачинені двері. Пандіон натиснув на мідну оковку. Гнилі дошки розсипалися, і молодий
скульптор увійшов у приміщення, ледве освітлене через щілину стелі.
То була невелика кімната в товщі кам'яних стін, викладених старанно пригнаним
камінням. Два легких крісла з чорного дерева, оздоблені кісткою, стояли вкриті товстим
шаром пилу. В кутку юнак побачив розвалену скриньку, крізь щілини якої блищала якась
річ. Біля протилежної стіни на шматку полірованого рожевого граніту еллін побачив
скульптуру з сірого каменя. Це була фігура жінки у зріст людини. Тільки верхня частина
статуї була старанно оброблена.
Дві гнучкі пантери з чорного каменю, ніби для охорони, насторожено вигнулися по
обидва боки статуї. Пандіон обережно витер пил із статуї і відступив у німому захваті.
Мистецтво скульптора передало в камені прозору тканину, що облягала юне тіло. Лава
рука дівчини міцно притискала до грудей квітку лотоса. Густе волосся, закручене довгими
дрібними завитками, обрамляло обличчя, утворюючи важку розділену проділом зачіску, що
спадала нижче плечей. Чарівна дівчина не була схожа на єгиптянку. В неї було кругле
обличчя, з рівним невеликим носиком, широким чолом і великими, широко розставленими
очима. Нижня частина обличчя не виступала наперед, як у жінок Айгюптосу.
Пандіон глянув на статую збоку, і його вразила дивна і лукава насмішкуватість, відбита
скульптором на обличчі дівчини. Такого виразу жвавості і розуму він ніколи не бачив на
статуях: художники Айгюптосу найбільше любили величну і байдужу нерухомість.
Дівчина була схожа на жінок Енніади або, скоріше, на прекрасних жінок з островів
його рідного моря.
Ясне і розумне обличчя статуї було таке далеке від похмурої краси творів Айгюптосу,
воно вирізьблене з такою незрівняною досконалістю, що нестерпна туга знову повернулася
до Пандіона. Стиснувши руки, молодий еллін намагався уявити собі модель скульптора, цю
близьку йому чимсь дівчину, що невідомо якими шляхами потрапила до Айгюптосу чотири
століття тому. Була вона такою ж, як і він, бранкою чи з доброї волі приїхала з невідомої
країни?..
Промінь сонця пробився через щілину вгорі, запорошене світло впало на статую.
Пандіонові здалося, що обличчя дівчини змінило вираз — очі загорілися, губи затремтіли,
наче трепет таємничого, прихованого життя виник на поверхні каменя.
Дійсно, ось як треба робити статуї… от у кого треба повчитися передавати живу
красу… у цього майстра, що помер так давно!
З шанобливою обережністю Пандіон поклав пальці на обличчя статуї, намацуючи
майже невловимі, найдрібніші деталі, які так вірно передавали життя.
Довго стояв Пандіон перед прекрасною дівчиною, що посміхалася до нього дружньо і
лукаво. Йому здавалося, що він знайшов нового друга, який освітив своєю ласкавою
посмішкою довгу низку безрадісних днів.
І мимоволі думки юнака перенеслися до Тесси. Перед ним виник її живий образ.
Очі Пандіона задумливо блукали по розписах стелі і стін, де спліталися зірки, букети
лотосів, візерунки ламаних ліній, голови биків. Раптом Пандіон здригнувся: видіння Тесси
зникло, і перед ним на темній стіні з'явилося зображення полонених, яких, зв'язаних спина до