Page 110 - На краю Ойкумены

розкинуті вбік перетинчасті вуха. Почулися захоплені вигуки і замовкли. Один з гончарів
непомітно вийшов з-під навісу і зник.
Кідого ліпив задні ноги слона, не помічаючи, що в коло глядачів увійшов вождь —
старик з довгою, худою шиєю, з товстим гачкуватим носом і маленькою посивілою
борідкою. На грудях у вождя Пандіон побачив червоний камінь на золотому ланцюжку, —
це був один із головних учителів слонів.
Старик мовчки стежив за роботою негра, який уже закінчував ліпити слона. Кідого
відійшов, потираючи забруднені глиною долоні, посміхаючись і критично оглядаючи фігуру
слона в лікоть заввишки. Гончарі схвально зарепетували. Старий вождь звів важкі брови, і
гомін стих. Старик як знавець доторкнувся до вогкої глини, потім дав знак Кідого підійти до
нього.
— Ти, я бачу, майстер, — багатозначно промовив вождь, — якщо так легко й просто
зробив те, чого не може зробити жоден з нашого народу. Скажи, чи зможеш ти виліпити таке
саме зображення, але не слона, а людини? — і вождь ткнув себе в груди.
Кідого заперечливо похитав головою. Вождь похмурнів.
— Але серед нас є майстер кращий за мене, майстер з далекої північної країни, —
сказав Кідого. — Твій образ може зробити він, — негр показав на Пандіона, який стояв
поблизу.
Старик повторив своє запитання, звертаючись до молодого елліна. Пандіон,
побачивши, як благально дивиться на нього друг, погодився.
— Тільки ти, вождь, знай, — на моїй батьківщині висікають фігури з м'якого каменю
або вирізають з дерева. Тут у мене нема ні інструментів, ні каменю, я можу зробити тебе
тільки з цієї самої глини, отак, — і молодий еллін провів ребром долоні по грудях. — Глина
скоро висохне і потріскається, твій образ простоїть лише кілька днів…
Вождь посміхнувся.
— Я хочу тільки подивитись, що може зробити чужоземний майстер, — сказав
старик. — І наші майстри нехай подивляться.
— Гаразд, я спробую, — відповів Пандіон. — Але тобі доведеться сидіти передо мною,
поки я працюватиму.
— А чого це? — здивувався вождь. — Хіба ти не можеш ліпити так, як він? — старик
показав на Юдого.
Пандіон запнувся, підшукуючи потрібні слова.
— Я зробив просто слона, — втрутився в розмову Кідого. — А хіба ти, учителю слонів,
не знаєш, що один слон не схожий на іншого? Тільки незнайомій з ними людині слони
здаються всі, як один.
— Ти сказав вірно, — погодився вождь. — Для мене видно зразу душу будь-якого
слона, і я можу наперед сказати, як він поводиться.
— Так от, — підхопив Кідого: — щоб зробити такого слона, я повинен бачити його
перед очима. Отак і мій товариш: він виліпить не просто людину, а саме тебе, і йому треба
дивитись на тебе під час роботи.
— Я зрозумів, — сказав старик. — Нехай твій товариш приходить до мене, коли я
вдень відпочиваю, і я сидітиму перед ним.
Вождь пішов. Гончарі поставили глиняне зображення слона на дерев'яну лавку. Цікаві
жителі все підходили.
— Ну, Пандіоне, — сказав Кідого другові,— в твоїх руках наша доля. Якщо твоя статуя
сподобається вождеві, володарі слонів допоможуть нам…
Молодий еллін кивнув головою, і обидва друзі пішли додому в супроводі юрби дітей,
що йшли слідом за дивними пришельцями…
— Ти можеш говорити? — спитав вождь, відкинувшись на високому незручному
сидінні, тоді як Пандіон квапливо накидав принесену гончаром глину на товстий обрубок
дерева. — Це не заважатиме твоїй роботі?
— Можу, тільки я погано знаю вашу мову, — відповів Пандіон. — Я не зможу розуміти