Page 46 - На краю Ойкумены
P. 46

плащ.
                     — Підійди  ближче, —  нетерпляче  наказав  єгиптянин  і  підніс  світильник  до  обличчя
               закутаної дівчини.
                     Великі  опуклі  чорні  очі  боязко глянули на Пандіона, пухлі  дитячі  уста розкрилися в
               трепетному  зітханні.  Пандіон  побачив  кучеряве  волосся,  що  вибивалося  з-під  покривала,
               тонкий ніс з горбочком, — рабиня була, очевидно, азіаткою, із східних племен.
                     —І дивись, екуеше, — сказав єгиптянин, невпевненим, але сильним рухом зриваючи з
               дівчини плащ. Вона тихо скрикнула і затулила обличчя долонями, зоставшись голою.

                     — Бери її за жінку, — царський скульптор штовхнув дівчину до Пандіона, і вона, вся
               затремтівши, притиснулася до грудей молодого елліна.
                     Пандіон злегка відсторонився і погладив сплутане волосся молодої бранки, піддаючись
               змішаному почуттю ніжності й жалю до милої зляканої істоти.
                     Царський скульптор, посміхаючись, схвально клацнув пальцями.
                     — Вона буде твоєю жінкою, екуеше, і у вас будуть хороші діти, яких я залишу своїм
               дітям у спадщину…
                     Наче  сталева  пружина  раптом  розкрутилася  в  Пандіоні.  Душевне  збентеження,  що
               давно  наростало  в  ньому,  розбуджене  сьогоднішньою  піснею,  скипіло.  Червоний  туман
               застелив очі.
                     Пандіон відступив від дівчини, озирнувся і підняв руку. Єгиптянин, тверезіючи, побіг у
               будинок, голосно скликаючи всіх слуг на допомогу. Пандіон, навіть не глянувши на боягуза,
               з презирливим сміхом штовхнув ногою коштовну крітську вазу, і глиняні черепки з глухим
               дзенькотом розлетілися по кам'яній підлозі.
                     Будинок наповнився криками і тупотінням ніг. Через кілька хвилин Пандіон лежав біля
               ніг  начальника  майстерні,  а  той,  нагнувшись,  плював  на  нього,  викрикуючи  прокльони  і
               погрози.
                     — Негідник заслуговує смерті. Розбита ваза дорожча за його мерзенне життя, але він
               може зробити багато гарних речей… і я не хочу втрачати хорошого робітника, — говорив
               через годину заспокоєний скульптор своїй дружині.— Я залишу його живим і не відправлю
               до тюрми, бо звідти він потрапить на золоті рудники і загине. Я поверну його в шене, нехай
               одумається, а в час майбутньої сівби заберу назад…
                     Так. Пандіон, побитий, але не приборканий, повернувся в шене і, на свою превелику
               радість, зустрівся з друзями-етрусками. Весь будівельний загін, коли було розібрано храм,
               поливав сади Аммона.
                     Надвечір  наступного  дня  внутрішні  двері  шене  відчинилися  із  звичайним  скрипом  і
               пропустили  під  привітальні  вигуки  рабів  Кідого,  який  широко  усміхався…  Спина  негра
               спухла від ударів бича, але зуби блищали в посмішці і очі весело сяяли.
                     — Я  довідався,  що  тебе  послали  назад, —  повідомив  він  здивованого  Пандіона, —  і
               почав  качатися  по  май  стерні,  галасуючи  і  ламаючи  все,  що  попадеться.  Побили  і  теж
               відправили — мені тільки цього й треба, — закінчив Кідого.
                     — А ти ж хотів стати майстром? — глузливо спитав Пандіон.
                     Негр безтурботно махнув рукою і, страшно витріщивши очі, плюнув у тому напрямі, де
               знаходилась велика столиця Айгюптосу.
   41   42   43   44   45   46   47   48   49   50   51