Page 46 - На краю Ойкумены

плащ.
— Підійди ближче, — нетерпляче наказав єгиптянин і підніс світильник до обличчя
закутаної дівчини.
Великі опуклі чорні очі боязко глянули на Пандіона, пухлі дитячі уста розкрилися в
трепетному зітханні. Пандіон побачив кучеряве волосся, що вибивалося з-під покривала,
тонкий ніс з горбочком, — рабиня була, очевидно, азіаткою, із східних племен.
—І дивись, екуеше, — сказав єгиптянин, невпевненим, але сильним рухом зриваючи з
дівчини плащ. Вона тихо скрикнула і затулила обличчя долонями, зоставшись голою.

— Бери її за жінку, — царський скульптор штовхнув дівчину до Пандіона, і вона, вся
затремтівши, притиснулася до грудей молодого елліна.
Пандіон злегка відсторонився і погладив сплутане волосся молодої бранки, піддаючись
змішаному почуттю ніжності й жалю до милої зляканої істоти.
Царський скульптор, посміхаючись, схвально клацнув пальцями.
— Вона буде твоєю жінкою, екуеше, і у вас будуть хороші діти, яких я залишу своїм
дітям у спадщину…
Наче сталева пружина раптом розкрутилася в Пандіоні. Душевне збентеження, що
давно наростало в ньому, розбуджене сьогоднішньою піснею, скипіло. Червоний туман
застелив очі.
Пандіон відступив від дівчини, озирнувся і підняв руку. Єгиптянин, тверезіючи, побіг у
будинок, голосно скликаючи всіх слуг на допомогу. Пандіон, навіть не глянувши на боягуза,
з презирливим сміхом штовхнув ногою коштовну крітську вазу, і глиняні черепки з глухим
дзенькотом розлетілися по кам'яній підлозі.
Будинок наповнився криками і тупотінням ніг. Через кілька хвилин Пандіон лежав біля
ніг начальника майстерні, а той, нагнувшись, плював на нього, викрикуючи прокльони і
погрози.
— Негідник заслуговує смерті. Розбита ваза дорожча за його мерзенне життя, але він
може зробити багато гарних речей… і я не хочу втрачати хорошого робітника, — говорив
через годину заспокоєний скульптор своїй дружині.— Я залишу його живим і не відправлю
до тюрми, бо звідти він потрапить на золоті рудники і загине. Я поверну його в шене, нехай
одумається, а в час майбутньої сівби заберу назад…
Так. Пандіон, побитий, але не приборканий, повернувся в шене і, на свою превелику
радість, зустрівся з друзями-етрусками. Весь будівельний загін, коли було розібрано храм,
поливав сади Аммона.
Надвечір наступного дня внутрішні двері шене відчинилися із звичайним скрипом і
пропустили під привітальні вигуки рабів Кідого, який широко усміхався… Спина негра
спухла від ударів бича, але зуби блищали в посмішці і очі весело сяяли.
— Я довідався, що тебе послали назад, — повідомив він здивованого Пандіона, — і
почав качатися по май стерні, галасуючи і ламаючи все, що попадеться. Побили і теж
відправили — мені тільки цього й треба, — закінчив Кідого.
— А ти ж хотів стати майстром? — глузливо спитав Пандіон.
Негр безтурботно махнув рукою і, страшно витріщивши очі, плюнув у тому напрямі, де
знаходилась велика столиця Айгюптосу.