Page 47 - На краю Ойкумены

Розділ четвертий
БОРОТЬБА ЗА ВОЛЮ

Каміння, розпікаючись на сонці, обпалювало плечі і руки людей. Легенький вітерець не
давав прохолоди, а здував з гладенької поверхні кам'яних брил найдрібніший вапняковий
пил, що роз'їдав очі.
Тридцять рабів, вибиваючись із сил, тягли жорсткі канати, піднімаючи на стіну важку
плиту з якимсь складним барельєфом. Її треба було вставити в приготоване гніздо на висоті
восьми ліктів. Четверо досвідчених і кмітливих рабів направляли плиту знизу. Серед них був
і Пандіон, який стояв поруч з рабом-єгиптянином—єдиним із жителів Айгюптосу, що
перебував у шене серед чужоземних бранців. Цей єгиптянин, засуджений на довічне рабство
за невідомий страшний злочин, займав крайню хижку в південно-східному, привілейованому
кутку шене. Два лілових тавра у вигляді схрещених широких смуг перетинали йому груди й
спину, на щоці була зображена червона змія. Завжди похмурий, він ніколи не усміхався, ні з
ким не знався і, незважаючи на весь тягар свого становища, ставився з презирством до
іноплемінних рабів, як і його вільні земляки.
І зараз, не звертаючи ні на кого уваги, понуривши голену голову, єгиптянин упирався
руками в край товстої плити, щоб не давати каменю розхитуватися.
Мокра від поту чорна шкіра Кідого блищала, різко виділяючись поряд з білим
полірованим мармуром.
Раптом Пандіон помітив, що на вірьовці почали рватися волокна, і застережливо
скрикнув. Два інших раби відскочили вбік, а єгиптянин, не звернувши уваги на Пандіона і не
помітивши того, що робилося вгорі залишився під плитою.
Молодий еллін, далеко метнувши правою рукою, раптовим поштовхом у груди
відкинув єгиптянина назад. Ледве встиг Пандіон відскочити, як плита впала, злегка
зачепивши його і обдерши йому шкіру з руки. Жовта блідість покрила обличчя єгиптянина.
Плита вдарилася об підніжжя стіни, великий шматок барельєфа відколовся.
З обурливим криком до Пандіона підбіг наглядач і хльоснув елліна бичем.
Чотиригранний ремінь в два пальці завтовшки, зроблений із шкіри бегемота, глибоко розсік
шкіру на попереку. У Пандіона від болю аж потемніло в очах.
— Негіднику, навіщо ти врятував це падло? — загорлав наглядач, заміряючись
удруге. — Плита, упавши на м'яке тіло, зосталась би цілою! Це зображення дорожче, ніж
життя сотні жалюгідних тварюк, таких, як ви! — репетував він, завдаючи другого удару.
Пандіон кинувся було на наглядача, але його схопили воїни, що підбігли, і жорстоко
відшмагали бичами.
Вночі Пандіон лежав на животі в своїй хижці. В нього була гарячка, глибокі борозни
від бича на спині, плечах і ногах запалилися. Кідого, що приповз до нього, напував його
водою і час від часу змочував йому голову.
Біля вхідних дверей почулося легке шарудіння, потім шепіт:
— Екуеше, ти тут?
Пандіон озвався і відчув дотик руки. Це був єгиптянин. Він дістав з-за пояса маленьку
баночку, довго возився, розтираючи щось на долоні, потім почав обережно водити рукою по
рубцях Пандіона, розмазуючи рідку мазь, що мала їдкий, неприємний запах. Еллін здригався
від болю, але впевнена рука продовжувала свою роботу. Коли єгиптянин заходився
масирувати ноги, біль на спині вже пройшов, а ще через кілька хвилин Пандіон тихо заснув.
— Ти що йому зробив? — прошепотів Кідого, зовсім невидимий у своєму кутку.
Єгиптянин, помовчавши, відповів:
— Це кіфі, найкращі ліки, таємниця наших жерців. Мені принесла їх мати, добре
заплативши воїнові.
— А ти хороша людина. Вибач мені, я думав, що ти паскуда! — вигукнув негр.
Єгиптянин буркнув щось крізь зуби й нечутно зник у темряві.