Page 57 - На краю Ойкумены

стогоном, тупими ударами об землю тіл, що падали з висоти.
Але дев'ятеро єгиптян не могли довго чинити опір сотні розлючених рабів, які з
розгону кидалися прямо на списи, падали на вартових і разом з ними скочувалися з стіни.
За цей час у проході між стінами закінчилася розправа з вартою і чиновниками. У
вбитого начальника варти знайдено було ключі від зовнішніх дверей. Скрегіт іржавих завісів
прорізав тишу ночі, як клич перемоги.
Списи, щити, ножі, луки — все до останньої стріли було відібрано в убитих. Озброєні
раби очолили колону втікачів і всі, додержуючи мовчанки, швидким кроком попрямували до
річки. Будинки по дорозі були геть чисто пограбовані, десятки жителів були вбиті. Повсталі
раби шукали зброї, харчів. Тільки сувора заборона ватажків стримала людей від бажання
підпалити всі будинки. Каві дуже боявся передчасно привернути увагу військ з охорони
столиці.
Почалась переправа через ріку на всіх човнах, баржах та плотах, що потрапили під
руку. Кілька чоловік загинуло у воді від величезних крокодилів, що чатували в річці Та-
Кемту.
Не минуло й двох годин від початку заколоту, а головний загін уже підходив до дверей
шене, розташованого на протилежному березі ріки, по дорозі до храму Зешер-Зешеру.
Каві, Пандіон та два лівійці відкрито підійшли до дверей і постукали, в той час як
близько сотні інших рабів притиснулися до стіни поблизу дверей.
Із-за стіни почувся голос воїна, що спитав у прибулих, чого їм треба. Лівієць, який
добре володів мовою Та-Кемту, звелів покликати начальника шене, посилаючись на лист
керуючого царськими роботами. За дверима заговорило кілька голосів, спалахнув смолоскип,
і відчинені двері показали прибулим такий самісінький двір між стінами, який був щойно
покинутий повстанцями. З групи воїнів виступив начальник варти і зажадав листа.
З лютим ревом Каві кинувся на нього і встромив йому в груди кинджал Яхмоса, а
Пандіон з лівійцями кинувся на воїнів. За ними, використовуючи сум'яття, з оглушливими
криками ввірвалися озброєні раби, що стояли напоготові. Смолоскипи погасли, в темряві
чути було стогін, зойки, войовничі крики. Пандіону вдалося швидко впоратися з двома
противниками, і він відімкнув внутрішні двері. В шене, що прокинувся від шуму битви,
пролунав заклик до повстання, раби різних племен забігали по двору, скликаючи своїх
приголомшених земляків вигуками на рідній мові. Робочий будинок загудів, як
розтривожений вулик; гул, все наростаючи, перейшов у низький рев. Воїни вгорі на стінах
металися, боячись спуститися, вигукуючи погрози і посилаючи час від часу стріли навмання
в темряву. Але битва між стінами затихла, знизу, з двору, полетіли влучні стріли та списи у
воїнів, які чітко виднілися на стіні, і другий шене був визволений.
Здивований, сп'янілий від волі натовп виливався з дверей, розтікаючись в різні боки і
не слухаючи закликів своїх визволителів. Незабаром несамовиті зойки почулися з боку
селища, серед ночі зачервоніли плями пожеж. Каві порадив іншим ватажкам якомога
швидше зібрати вже знайомих з дисципліною товаришів по шене. Етруск задумливо м'яв
свою бороду. В його спрямованих уперед на захід, очах бігали червоні вогники — відблиск
пожеж. Каві думав про те, що, мабуть, визволення рабів з другого шене без усякої
підготовки, проведеної серед рабів, було помилкою. Приєднання до повсталих, які вже
засвоїли поняття про спільну цілеспрямовану боротьбу, непідготовленої, неодностайної маси
людей, сп'янілої від можливості помсти і волі, перешкодить, а не допоможе успіхові.
Так і вийшло. Значна частина рабів з першого шене теж захопилася грабуванням та
руйнуванням. Крім того, було згаяно час, кожна хвилина якого мала значення. Поріділа
колона рушила до третього шене, розташованого за вісім тисяч ліктів від другого, зовсім
поруч з храмом Зешер-Зешеру.
Змінювати план повстання не було часу, і Каві передбачав серйозні труднощі. Справді,
етруск помітив, коли підходили до шене, силуети вишикуваних на стінах воїнів, почув крики