Page 68 - На краю Ойкумены

— І виконаєш обіцянку? — знову запитав Незі. Кабуєфта гордовито відкопилив нижню
губу:
— Велич володарів Півдня не дозволить мені принижуватись до брехні перед рабами,
але назад вони не повернуться. Облишмо це. Краще скажи мені, скільки людей потрібно буде
для того, щоб схопити звіра, і чи далекий шлях до тих місць, де він водиться.
— Треба не менше двох сотень людей. Звір розтопче половину, решта придавить його
купою і зв'яже. Через два місяці почнеться час поводі, в країні Нуб підуть дощі, трави в степу
оживуть. Тоді звірі підуть на північ по траву і їх можна буде знайти біля самої річки в
області шостого ступеня. Найголовніше, щоб зловити звіра недалеко від ріки, бо інакше
воїни не зможуть привезти страховисько вагою в сім биків живцем. А по річці ми сплавимо
його у великій клітці до самого Міста…
Начальник Півдня розмірковував, щось підраховуючи, губи його ворушилися.
— Хет! 75 — промовив він нарешті. — Півтораста рабів досить, коли люди добре
битимуться. Сотню воїнів, двадцять мисливців і провідників. Ти візьмеш на себе начальство
над усіма, Незі! Приступай до справи негайно. Сенофрі відбере надійних воїнів і мирних
негрів. 76
Начальник полювання вклонився.
Сановники залишили кімнату, посміюючись над новим дорученням Незі.
Кабуєфта посадив писаря і почав диктувати листа начальникові в'язниць обох міст,
розташованих біля Воріт, — Неб і Севене.

Розділ п'ятий
ЗОЛОТИЙ СТЕП

Внизу біля сходів, що спускалися з горба до південного краю острова Неб, стояла юрба
рабів, прикованих до великих бронзових кілець на стовпах з червоного граніту, які високо
здіймалися на нижній площадці. Тут були всі сто чотирнадцять утікачів, що залишились
живими, і ще сорок рабів, — негрів та нубійців — з лютими обличчями, з рубцями ран на
тілі, що вже загоїлись. Довго томилися люди під пекучим промінням сонця, чекаючи
вирішення своєї долі.
Нарешті на верхній площадці сходів показався високий чоловік у білому вбранні, в
золоті, що виблискувало на лобі, на грудях і на чорному жезлі. Він ішов поволі, затінений
двома опахалами, що їх несли нубійські воїни! Кілька чоловік, судячи з їх одягу — знатні
сановники, оточували володаря. Це був Кабуєфта — начальник Воріт Півдня.
Воїни поспішно вишикувалися навколо рабів. Тюремний писар, що супроводив
полонених, виступив наперед і вклонився аж до землі.
Кабуєфта спокійно, із закам'янілим виразом на обличчі, зійшов униз і впритул
наблизився до рабів. Мигцем, зневажливо обвівши очима всіх присутніх, він бундючно

75 Хет! — Нехай буде!

76 Мирні негри — так називалися в Єгипті негри, що служили у військах і в поліції.