Page 70 - На краю Ойкумены
P. 70

він врятується і дістане волю. Контраст між дикими просторами невідомої країни і чеканням
               жорстокої  кари  в  ямі-тюрмі  був  занадто  великий.  І  люди  працювали  з  усіх  сил,  бадьорі,
               зміцнілі  тілом  і  духом.  Задоволений  начальник  полювання  не  скупився  на  їжу  —  її
               доставляли всі зустрічні селища і міста.
                     Зразу після від'їзду з міста Неб Пандіон і його товариші побачили перший поріг Нілу.
               Швидка  течія  стиснутої  скелями  річки  розбивалася  на  окремі  потоки  бурхливої  побілілої
               води, які з ревінням котилися схилом, поміж лабіринтами чорних скелястих острівців. Багато
               сотень років тому десять тисяч рабів під наглядом досвідчених інженерів Та-Кемту проклали
               серед  граніту  канали,  якими  навіть  великі  військові  судна  легко  проходили  пороги.  Для
               човнів  мисливської  експедиції  перший  поріг  Нілу,  як  і  всі  дальші,  не  був  серйозною
               перешкодою. Раби ставали один за одним по пояс у воді, підштовхуючи човни від острівця
               до острівця. Іноді їм доводилося переносити човни на плечах по зручних виступах берега, що
               були вирізані повінню. З кожним днем мисливці просувалися все далі на південь.
                     Вони проминули печерний храм      78  на лівому березі ріки. Увагу Пандіона привернули
               чотири  величезні  фігури,  близько  тридцяти  ліктів  кожна,  що  стояли  в  ніші.  Велетенські
               статуї фараона-завойовника Сотепенри мовби охороняли вхід до храму.
                     Експедиція подолала другий поріг Нілу, на що пішов цілий день.
                     Вище знаходився острів Уронарту з перекатом Семне, на порізаних скелястих берегах
               якого стояла величезна фортеця.
                     Фортеця називалася «Захист від дикунів» і була споруджена ще дев'ять століть тому, в
               часи фараона — покорителя країни Нуб.     79
                     Товсті стіни в двадцять ліктів заввишки, змуровані з сирцевої цегли, зберігалися добре;
               кожних  тридцять  років  їх  підправляли.  На  скелях  виднілись  стародавні  кам'яні  дошки  з
               написами, що забороняли неграм вхід у країну Та-Кемт.
                     Похмура сіра фортеця з квадратними баштами на кожному розі і кількома зверненими
               до  річки,  з  вузькими  сходами,  прокладеними  до  ріки  через  скелі,  височіла  як  втілення
               гордовитої могутності  країни Та-Кемт. Але ніхто з рабів не підозрівав, що  часи могутньої
               сили  Та-Кемту  минулися,  що  країну,  побудовану  працею  незліченної  маси  пригноблених,
               розхитують до основ часті заколоти і що їй загрожує зросла сила нових народів.
                     По дорозі зустріли ще чотири фортеці, які стояли на скелястих островах або берегових
               скелях. Човни пройшли крутий заворот,  у центрі якого було розташоване невеличке місто
               Гем-Атон.  Його  збудував  той  самий  проклятий  фараон,  в  руїнах  столиці  якого  Пандіон
               відшукав статую загадкової дівчини. Тут жили єгиптяни, які в давні часи були вигнані або
               втекли  з  Чорної  Землі.  В  кінці  завороту  річка,  б'ючись  об  круті  скелі  темного  пісковика,
               вигиналася  під  прямим  кутом.  Тут  починався  третій,  крутий  скелястий  обрив,  завдовжки
               майже в сто тисяч ліктів; щоб його пройти, мисливці витратили чотири дні.
                     Четвертий  поріг,  вище  великого  міста  Напата  —  столиці  царів  країни  Нуб,  був  ще
               довший і затримав подорожніх аж на п'ять днів. До того ж два дні човни простояли, поки
               начальник полювання вів переговори з правителями Куша. На четвертому порозі експедицію
               обігнали три човни з нубійцями, посланими вперед шукати звіра.
                     У долині ріки селища зустрічалися значно рідше, ніж  у Та-Кемті. Сама долина стала
               набагато  вужчою,  і  скелі  безлюдних  плоскогір'їв,  прорізаних  рікою,  виразно  виднілися  в
               легкому  серпанку  спеки.  Сотні  крокодилів,  що  досягали  інколи  велетенських  розмірів,
               ховалися у заростях очерету або нерухомо лежали на піщаних обмілинах, виставляючи під
               палюче  сонце  гребінчасті  чорнозелені  спини.  Кілька  необережних  рабів  і  воїнів  стали
               жертвою підступного нападу безмовних плазунів просто на очах у товаришів.

                 78  Печерний храм Рамзеса II в Ібсамбулі.

                 79  Сенусерт III (легендарний Сезостріс) — 1887–1849 рр. до н. е., XII династії (2000–1788), який уславився
               величезними будівельними роботами.
   65   66   67   68   69   70   71   72   73   74   75