Page 72 - На краю Ойкумены

пішки на захід від ріки. На розігріту землю випав теплий і рясний дощ. Вологі випари
п'янили людей, які давно забули про дощі під завжди ясним небом Та-Кемту.
Мисливці йшли в жорсткій траві, що сягала вище пояса, і перед ними інколи поставали
чорні силуети поодиноких дерев. Навколо вили і голосили гієни й шакали, пронизливо
нявчали дикі коти, зловісними металевими голосами перегукувалися якісь нічні птахи. Нова
країна невиразно і таємниче розпливалась у темряві, розкривалася перед людьми Азії і
північних берегів, країна, де буяло життя, незалежне від людини і не підкорене їй. Попереду
з'явилося велетенське дерево, що закривало собою півнеба. Навколо його стовбура, що був
товстішим від найбільших обелісків Чорної Землі, люди розташувалися на нічліг, який для
багатьох мав бути останнім. Пандіон довго не міг заснути. Схвильований майбутнім боєм,
він прислухався до голосів африканського степу. Каві розмовляв біля вогнища з мисливцями,
вияснюючи план завтрашніх дій, потім, подивившись з важким зітханням на товаришів, які
тривожно спали або лежали зовсім без сну, ліг і сам. Етруска здивувала безтурботність
Кідого, який мирно спав між Пандіоном і Ремдом, — в дорозі четверо друзів весь час були
разом. Безтурботність негра здавалася етруску найбільшою хоробрістю, на яку не здатний
навіть він, досвідчений воїн, що не раз дивився смерті у вічі.
Настав ранок. Рабів поділили на три групи з п'ятьма мисливцями і двома місцевими
провідниками на чолі. Кожному рабові дали довгу вірьовку або ремінь із зашморгами на
кінцях. Чотири чоловіки з кожної групи несли велику сітку, сплетену з дуже міцних
вірьовок, з чарунками завширшки з лікоть. Чудовисько треба було обплутати вірьовками,
замотати сітями і, зваливши з ніг, зв'язати.
У цілковитій тиші люди йшли степом, кожна група на якійсь відстані від іншої. Воїни
розсипалися цепом і, не довіряючи рабам, ішли слідом за ними, із стрілами в луках. Перед
Пандіоном і його товаришами розкинувся степ, порослий травою по пояс людині. На його
рівній поверхні були порозкидані дерева з кронами, схожими на зонтики. 81 Сірі стовбури
майже біля самого кореня розділялися на грубі гілки, що розходились воронкою вгору, так
що саме дерево нагадувало перекинутий конус, над яким наче ширяла в повітрі прозора
поблякла зелень. Дерева раз по раз чергувалися з темними плямами високого дрібнолистого
чагарника, який то простягався в ряд по ледве помітній западині річища тимчасового потоку,
то виднівся вдалині нерівними темними кронами. Зрідка траплялися дерева з невисоким, але
страшенно товстим стовбуром, який розгалужувався на безліч здоровенних викривлених і
сучкуватих гілок, вкритих маленьким листям, що недавно розвинулося, та жмутками білих
82
квітів. Масивні дерева різко виділялися на степу величезними шапками низьких крон, які
відкидали темні смуги довгастих тіней їх волокниста кора з металевим відблиском була
схожа на свинець, гілки немов виковані з червоної міді, а квіти наповнювали повітря тонким
ароматом, схожим на запах мигдалю.
Сонце золотило жорстку траву, яка ледве коливалася, а над нею немов ширяли
ажурними зеленими хмарками вершини дерев.
83
З трави з'явилися тонкі чорні списи — кілька ориксів показали свої довгі роги і
зникли за чагарником. Трава була негуста; між її окремими жмутками виднілася гола,
порепана земля — період дощів почався недавно. Ліворуч розкинувся гайок, дерева в якому
були схожі своїм перистим листям на пальми, але стовбури їх роздвоювалися вгорі,
нагадуючи два розчепірені пальці, які вище розгалужувались ще кілька разів.
Тут мисливці напередодні полювання помітили носорогів, і зараз, давши знак, щоб
раби залишилися на місці, вони обережно підкралися до узлісся і заглянули в гай, що

81 Баобаби — специфічне дерево африканських саван.

82 Зонтичні акації, а також зонтичні форми мімоз.

83 Орикс, або сарнобик—велика антилопа, яку приручали в стародавньому Єгипті.