Page 69 - На краю Ойкумены

сказав щось чиновникові. В голосі його було чути легке схвалення. Начальник Воріт Півдня
стукнув жезлом — мідний кінець його брязнув об кам'яну плиту.
— Дивіться всі на мене і слухайте! Хто не розуміє мови Та-Кемту, тих нехай відведуть
ліворуч — їм пояснять потім.
Воїни швидко виконали наказ, відвівши вбік п'ятнадцять чорношкірих, які не знали
мови.
Кабуєфта, підшукуючи слова, голосно і повільно заговорив простонародною мовою.
Було видно, що володареві Півдня доводилося часто зустрічатись з іноземцями.
Вельможа пояснив рабам, яке завдання покладається на них, не утаївши того, що
багатьох чекає загибель, але тим, хто врятується, обіцяв волю. Більшість заколотників
виявили свою згоду схвальними вигуками, менша частина вперто мовчала, — ніхто не —
відмовився.
— Хет! — говорив далі Кабуєфта, і знову погляд його ковзнув по худих і брудних
тілах. — Я звелю добре годувати вас і давати вам митися. Шлях через п'ять порогів Хапі
важкий, швидше пливти на легких човнах. Я звелю розкувати вас, коли ви поклянетеся, що
не втечете… Радісні вигуки обірвали його мову. Він виждав, поки вони стихнуть, і потім
заговорив далі: — Але, крім клятви, ось мій наказ: за кожного втікача десятьох його кращих
товаришів буде кинуто на пісок берегів країни Нуб зв'язаними, із зідраною шкірою,
посиланих сіллю. Ті, хто злякається, побачивши звіра, і втече, будуть жорстоко покарані, бо
жителів країни Нуб попереджено, що під загрозою кари вони повинні вистежити їх і зловити.
Останні слова начальника Півдня раби зустріли похмурим мовчанням. Кабуєфта, не
звернувши на це уваги, став знову розглядати людей. Досвід допоміг йому вибрати без
помилки потрібних людей.
— Вийди сюди ти, — володар показав на Каві. — Ти будеш начальником над ловцями,
посередником між моїми мисливцями і своїми товаришами.
Каві не поспішаючи вклонився вельможі, — в бороді етруска промайнула похмура
усмішка.
— Ти продаєш нам свободу, великий чоловіче, дорогою ціною, але ми її купуємо, —
сказав етруск і повернувся до товаришів: — Лютий звір не страшніший за золоті копальні, а
надії тут набагато більше…
Кабуєфта пішов, полонених знову запровадили в тюрму. Начальник Півдня додержав
свого слова — заколотників почали добре годувати, звільнили від кайданів та нашийників і
двічі на день водили купатися до Нілу, у відгороджену від крокодилів затоку. Через два дні
сто п'ятдесят чотири раби приєднались до загону воїнів і мисливців, що вирушали вгору
рікою на тридцяти легких човнах, сплетених із стебел очерету.
Дорога була далека. Жителі Чорної Землі налічували від Воріт Півдня до шостого
порога Нілу чотири мільйони ліктів. Ріка, що протікала майже прямо через країни Вават та
Іертет, утворила в країні Куш, 77 яка лежала вище, два велетенських завороти — один на
захід, другий на схід.
Начальник полювання дуже поспішав: дорога мала забрати два місяці, а через дев'ять
тижнів починала вже прибувати вода. Боротьба з прискореною течією уповільнила б рух
уперед. Сплавити через пороги великий важкий човен із спійманим чудовиськом можна було
тільки в повінь. Отже, в розпорядженні начальника полювання залишалося мало часу на
повернення назад.
Рабів у далекій дорозі добре годували, і вони почували себе здоровими й міцними,
незважаючи на важку щоденну працю. Вони гнали навантажені човни проти течії, що була
особливо швидкою на уступах-порогах.
Полювання, яке мало відбутись, поки що не турбувало їх, кожен сподівався, що саме

77 Країна Куш — область долини Нілу і Нубії між другим і п'ятим порогами, де були стародавні країни Іам і
Карой. Країна Іертет лежала нижче по течії від другого порога, країна Вават — між Воротами Півдня і країною
Іертет.