Page 73 - На краю Ойкумены

здавався темним після яскравого освітлення степу. Звірів там не було, і мисливці повели
рабів до висохлого річища потоку, яке заросло густим чагарником. У лісі було джерело, що
його носороги перетворили на яму з грязюкою, в якій вони валялися в спеку. Мисливці
вийшли на голе місце, закрите із сходу трьома зонтичними акаціями. До висохлого річища
лишалося ще близько двох тисяч ліктів, коли раптом передній нубієць завмер на місці і
змахнув руками, щоб усі зупинились. Стало так тихо, що було виразно чути слабке
дзижчання комах. Кідого торкнув Пандіона за плече—негр показував убік від дороги.
Молодий еллін побачив біля низьких колючих дерев щось схоже на дві плескаті кам'яні
брили. Це й були страшні звірі південних степів. Тварини спершу не помітили людей і
спокійно лежали собі спинами до мисливців. Обидва носороги не здалися Пандіону дуже
великими, один був значно меншим від другого. Ніхто з рабів не підозрівав, що мисливці,
сподіваючись на добру винагороду, відшукали дуже великого самця з породи світлих
носорогів, 84 які відрізнялися від своїх чорних південних родичів більшими розмірами,
вищими плечима, широкою квадратною мордою, сірою шкірою. Другий, менший носорог
був молодою самкою. Мисливці вирішили Змінити план нападу, щоб опір самки не зірвав
усієї справи.
Начальник полювання і начальник воїнів швидко вилізли на дерево, пошепки клянучи
довгі колючки, що вкривали стовбур. Воїни сховалися за кущами. Раби з'єднались всі докупи
і, вишикувавшись у кілька рядів, разом з мисливцями кинулися вперед відкритою галявиною,
розмахуючи вірьовками і підбадьорюючи себе оглушливими бойовими вигуками. Дуже
швидко обидва звірі схопилися на ноги… Здоровенний самець на мить зупинився,
втупившись очима в людей, що підбігали до нього, а самка, більш сполохана, кинулася вбік.
Саме на це і розраховували мисливці — вони швидко кинулись праворуч, щоб заманити
самку і одрізати її від самця.
Начальник полювання побачив з дерева величезний тулуб завмерлого носорога, чорні
вигини його звернутих уперед вух, розсунутих широким тім'ям, схожим на товстий валок. За
вухами було видно високий горб масивної холки, а спереду поблискував гострий кінець рога.
Маленькі очиці, як здалося єгиптянинові, дивилися вниз тупо і якось навіть ображено.
Через хвилину носорог повернувся, і єгиптянин побачив його довгу, недоладно
увігнуту посередині голову, круту дугу холки, гребінь кісток, що виступали на крупі, ноги,
схожі на стовбури дерева, войовниче піднятий догори куций хвіст.
Величезний ріг, не менший трьох ліктів завдовжки, стирчав на носі, блискучий, дуже
товстий внизу, він різко загострювався догори. Позад нього було видно другий, коротший,
схожий на дуже гострий конус.
Серця в людей, що підбігали, шалено забилися — звір на близькій відстані здався їм
страшним чудовиськом.
Вісім ліктів довжини було в його велетенському тілі, крута холка піднімалась на
чотири лікті над землею. Носорог засопів так гучно, що його виразно почули всі до одного, і
прожогом кинувся на людей. З проворністю, дивною для такого величезного і масивного
звіра, носорог миттю вскочив у середину натовпу. Ніхто не встиг навіть підняти вірьовки.
Пандіон опинився осторонь чудовиська, що налетіло, як буря. Молодий еллін встиг побачити
тільки широко роздуті ніздрі тварини в кільцеподібних складках шкіри, та розідране праве
вухо і шкіру на боці, вкриту бугорками, наче наростами лишайників. Далі все сплуталося в
голові Пандіона. Пронизливий крик пролунав у степу, недоладно викривлена постать
людини на мить злетіла в повітря. Носорог пробив широку дорогу в натовпі рабів, промчав
далі в степ, залишивши позад себе кілька розпростертих тіл, повернувся і знову кинувся на
бідолашних. На цей раз громадину, яка стрімголов мчала вперед, обліпили з усіх боків
людські тіла. Але чудовисько було геть усе із самих м'язів і товстих кісток, обтягнутих
твердою, мов панцир, шкірою. Люди розлетілися на всі боки, і знову носорог почав топтати,

84 Білі носороги за стародавніх часів водилися більше на півночі Судану.