Page 74 - На краю Ойкумены

давити і протикати рогами збитих з ніг рабів. Пандіон, який кинувся був уперед разом з
іншими, зупинився від тупого страшного удару і, оглушений, став рачки. На галявині лунали
протяжні стогони і голосні вигуки, в повітрі знялася курява. Начальник полювання, який
несамовито кричав з дерева, підбадьорюючи рабів, тепер замовк і розгублено дивився на
битву. Ще жодна вірьовка не зачепила велетня, а не менше тридцяти чоловік уже було
поранено або вбито. Воїни зблідли і, тремтячи від страху, ховалися за деревами, благаючи
богів Та-Кемту врятувати їх. Чудовисько повернулося втретє, і хоч люди мимоволі
розступилися перед носорогом, що так навально мчав, він усе ж встиг проколоти рогом
молодшого з етрусків — Ремда. Тварина, різко пирхаючи, скажено гасала поміж людьми,
топчучи їх і колючи рогами. З ніздрів у звіра вилітала піна, маленькі очиці горіли люттю.
Каві з несамовитим криком кинувся на страховище, але його вірьовка тільки сковзнула
по рогу; сам етруск відлетів убік, обливаючись кров'ю, — вся шкіра з плеча і грудей була
здерта жорсткою шкірою носорога.
Каві насилу підвівся, ридаючи в безсилій люті. Приголомшені силою носорога, люди
одступали від чудовиська, найменш стійкі ховалися за спини товаришів.
Здавалося, ще трохи — і всі від страху розбіжаться хто куди, не захочуть і волі.
Носорог ще раз кинувся на людей, знову почулися зойки. Кідого виступив наперед.
Ніздрі у негра роздувались, він запалився тим бойовим вогнем, який з'являється в час
смертельної небезпеки, коли людина забуває про все, крім того, що треба битися в ім'я
життя. Відскочивши від страшного рога, що загрожував неминучою смертю, Кідого кинувся
слідом за чудовиськом, яке промчало мимо, і в нестямі вчепився йому за хвіст. Пандіон,
опам'ятавшись від тяжкого потрясіння, підняв із землі сітку. У цей момент він відчув, що
повинен бути попереду товаришів, які своїми тілами заслонили його, приголомшеного.
Невиразний спогад промайнув у думці елліна — галявина на Кріті, небезпечна гра з биком.
Носорог був мало схожий на бика, але Пандіон вирішив використати той самий спосіб.
Перекинувши через плече згорнену сітку, Пандіон кинувся до носорога. Звір у цей час
зупинився, брикнувши задніми ногами, здійняв цілу хмару куряви і далеко відкинув Кідого.
Збагнувши план Пандіона, два лівійці збоку відвернули увагу звіра, а молодий еллін скочив
до чудовиська і притиснувся до його боку. Носорог вмить повернувся, і шкіра в Пандіона
роздерлася об його тверду шкуру. Пандіон відчув страшенний біль, але, забувши про все,
вчепився за вухо чудовиська. Баченим на Кріті способом Пандіон перекинувся через тулуб
звіра і опинився на його широкій спині. Носорог оскаженів. Пандіон з усіх сил тримався,
щоб не злетіти. «Аби тільки удержатись, удержатись», вертілося на думці у молодого елліна.
І Пандіон удержався якраз таку мить, яка була потрібна, щоб швидко накинути кінець
сітки на морду чудовиська. Роги проскочили між зашморгів, Пандіона охопила буйна
радість, але в ту ж мить він перестав бачити все навколишнє і втратив свідомість. Щось
хруснуло, страшенно важкий тягар навалився на нього, в очах потемніло.
Захоплений боєм, Пандіон не бачив, що Кідого знову вчепився за хвіст носорога і
ричав, як лев, що десять лівійців і шість аму вхопились за сітку, яка обліпила голову звіра.
Намагаючись струсити людей, носорог повалився на бік — зламав руку і ключицю молодому
елліну, який важко вдарився об землю. Падінням чудовиська не гаючись скористалися люди.
Раби з криками навалилися на носорога, друга сітка обплутала йому голову, два зашморги
обхопили задню ногу, один передню. Пирхання носорога перейшло в утробний рев, звір
перекотився на лівий бік, потім на спину, ламаючи своєю вагою кістки людям. Сила
чудовиська, здавалося, була безмежна. Шість разів звір схоплювався, плутаючись у
вірьовках, і знову перекидався на спину, знищивши більше п'ятдесяти чоловік.
Але вірьовки і ремені все густіше обплутували його ноги, люди стягували міцні
зашморги. Три сітки обхопили носорога зверху і знизу. Скоро купка закривавлених,
спітнілих і забруднених людей лежала на чудовиську, придавлюючи до землі носорога, який
скажено брикався. Шкура чудовиська, залита людською кров'ю, стала слизька, скорчені
пальці ковзали по ній, але вірьовки стягувалися все міцніше. Навіть ті, на кого звалилася в
останній раз важка туша звіра, в передсмертних зусиллях міцно трималися за вірьовки.