Page 85 - На краю Ойкумены

Каві, раба з поламаною ногою, Кідого, одного нубійця і одного з кочовиків впустили у
ворота і відвели в оселю вождя.
Нетерпляче чекали повернення товаришів подорожні, що залишилися перед ворітьми,
їх томила невідомість. Лише Пандіон, нерухомий і байдужий, лежав на носилках, знятих з
ослів. Здавалося, що минуло дуже багато часу. Нарешті у воротях з'явився етруск, оточений
цілим натовпом чоловіків, жінок і дітей. Жителі селища привітно посміхалися, вимахуючи
широким листям, і хоч говорили вони незрозумілою мовою, але слова їх звучали по-
дружньому.
Ворота розчинились, колишні раби пішли між великими халупами, спорудженими у
вигляді правильних глинобитних кілець і вкритими конічними шапками з довгих стебел
цупкої трави.
На поляні між двома деревами стояла дуже велика халупа з піддашком при вході. Тут
зібралися вожді для огляду прибулих. Довкола тіснилися майже всі жителі села, схвильовані
незвичайною подією. За проханням головного вождя негр з поламаною ногою повторив
розповідь про страшне полювання на носорога, часто показуючи на Пандіона, який спокійно
лежав.
Жителі селища виявляли свої враження від нечуваної справи, вчиненої з наказу
грізного фараона Та-Кемту, криками захоплення, подиву й жаху.
Головний вождь підвівся і звернувся до свого народу з короткою промовою,
незрозумілою для прибулих. У відповідь пролунали схвальні вигуки. Тоді вождь підійшов до
подорожніх, що стояли й чекали, і, обвівши рукою навколо села, схилив голову.
Каві через перекладача-негра подякував вождю і народові за гостинність. Подорожніх
запросили на вечірній бенкет на честь їхнього прибуття.
Натовп жителів оточив носилки Пандіона. Чоловіки дивилися на пораненого з повагою,
жінки — з жалем. Дівчина у синьому плащі сміливо вийшла з натовпу і схилилась над
молодим елліном. Здавалося, що Пандіон, загорілий від довгого перебування під сонцем
Чорної Землі і країни Нуб, відрізнявся від інших жителів південних степів лише більш
світлим, золотавим відтінком шкіри. Однак сплутані і скуйовджені кучері його волосся, що
вже відросло, правильні риси схудлого обличчя, коли придивитися ближче, видавали
чужоземне походження.
Охоплена жалем до вродливого, безпомічно розпростертого молодого героя, дівчина
обережно простягла руку і ласкаво відсунула з лоба Пандіона пасмо волосся, що впало на
обличчя.
Поволі піднялися обважнілі повіки, широко розкрились незвичайно золотаві очі, і
дівчина злегка здригнулася. Та очі незнайомця не бачили її, потьмянілий погляд був байдуже
спрямований на гілки, що колихалися вгорі. — Ірума! — окликнули дівчину подруги. До
носилок підійшли Кідого і Каві, підняли й понесли пораненого друга, а дівчина залишилась
на місці. Опустивши очі, вона раптом зробилася такою ж нерухомою і байдужою, як
молодий еллін, що привернув її увагу.

Розділ шостий
ТЕМНА ДОРОГА