Page 90 - На краю Ойкумены

очима. Вони голосно перемовлялись, показуючи на чужоземця. Старі баби біля входу
розступились, пропустивши Кідого і Каві, які кинулися до друга і почали його розпитувати.
Але молодий еллін не міг і не хотів говорити зараз. Обидва друзі понесли його додому.
Пандіон довго лежав і не спав під враженням незвичайного Пандіон став одужувати. Його
молоде тіло надзвичайно швидко відновлювало колишню силу.
Через три дні молодий еллін дійшов без чужої допомоги до хатини мисливця—йому
хотілося побачити Іруму. Дівчини не було дома, зате її батько прийняв чужоземця ласкаво й
привітно, почастував смачним пивом і довго намагався щось пояснити йому, жестикулюючи
і плещучи Пандіона по плечах і грудях. Молодий еллін нічого не зрозумів і пішов від
мисливця з невиразним почуттям досади.
Пандіон ще не зовсім відродився: він був вільний, одужував, але у нього не проходило
якесь дивне душевне заціпеніння.
Молодий еллін і сам усвідомлював, що тяжкі випробування, які випали на його долю,
надломили його. Під час боротьби з носорогом він був приголомшений понад свої сили. Він
ослаб, і довго не міг повернутись до життя. Але він повинен одужати, повинен бути здатним
до дальшої боротьби по дорозі на батьківщину. І Пандіон, пересилюючи себе, зайнявся
фізичними вправами, щоб знову стати таким же міцним, як і його товариші.
Заспокоївшись за Пандіона, Кідого і Каві з усіма колишніми рабами і більшістю
місцевих жителів вирушили на тривале велике полювання жираф, сподіваючись трохи
розвідати дорогу, якою доведеться йти, і добути якомога більше м'яса для своїх гостинних
хазяїв.
Під сміх і добродушні жарти сусідів Пандіон, зміцнюючи ослабілі м'язи, допомагав
розтирати зерна на пиво, незважаючи на глузування чоловіків, які бачили його за жіночою
роботою. Скоро Пандіон почав ходити за околицю села, озброєний тонким єгипетським
списом. Там, у степу, він вправлявся у киданні списа і в бігу, з кожним днем радісно
відчуваючи, як міцніють його м'язи і як легко несуть тіло ноги, що знову стали невтомними.
Разом з тим, ні на мить не забуваючи про Іруму, Пандіон взявся вивчати мову
тубільців. Він без кінця твердив незнайомі співучі слова. Через тиждень завдяки своїй
хорошій пам'яті Пандіон уже міг розуміти тих, з ким розмовляв.
Чотирнадцять днів Пандіон не бачив Іруми і не наважувався піти до неї, коли батька не
було дома, бо не знав ще звичаїв цього народу. Одного разу, повертаючись із степу, Пандіон
побачив постать у синьому плащі, і серце в нього частіше забилося. Молодий еллін
прискорив ходу, наздогнав дівчину і зупинився перед нею, радісно посміхаючись. Він не
помилився — це була Ірума. Глянувши дівчині у вічі, Пандіон враз дуже схвилювався. Ледве
вимовляючи незвичні слова, молодий еллін почав дякувати Ірумі, яка зніяковіла й
понурилась. Запас слів у Пандіона скоро вичерпався, він у захопленні перейшов на свою
мову, спохватився і замовк, розгублено дивлячись на краєчок барвистої головної пов'язки,
що була нарівні з його ключицями. Ірума скоса й лукаво поглядала на нього і раптом
розсміялася. Посміхнувся і Пандіон, потім обережно вимовив давно завчену фразу:
— Чи можна мені прийти до тебе?
— Приходь, — просто відповіла дівчина, — завтра на узлісся, коли сонце стане
напроти лісу.
Зраділий Пандіон, не знаючи, що Ірумі ще сказати, простягнув до неї обидві руки.
Синій плащ розгорнувся, і дві маленькі тверді руки довірливо лягли на Пандіонові долоні.
Він ніжно й міцно стиснув їх. Не думав він у цей момент про далеку Тессу. Руки дівчини
здригнулися, широкі ніздрі роздулись; вона ніжним, але сильним рухом звільнилася,
прикрила обличчя плащем і швидко пішла по схилу горба. Пандіон зміркував, що не треба
йти за нею, і залишився на місці, дивлячись дівчині вслід, аж поки вона не зникла за
хатинами. Несвідомо посміхаючись, Пандіон ішов вулицею, розмахуючи списом.
Уперше помітив Пандіон, в якому мальовничому місці розташоване це селище. Хатини
були зручно і гарно побудовані, вулиці просторі.
Пандіон мимоволі звернув увагу на те, що тутешній народ дуже відрізнявся від жителів