Page 80 - На краю Ойкумены

довго дивилися вслід хоробрим друзям, які відокремились від них, перед самою волею,
потім, сумно зітхаючи, взялися до своїх справ.
Етруск і Кідого, оглянувши Пандіона і пораненого негра, перенесли їх до другого
дерева, з тонким гіллям, Коли спробували підняти Ахмі, з горла лівійця вихопився: крик, і
життя покинуло мужнього борця за волю.
Каві порадив лівійцям підняти мертвого на дерево і міцно прив'язати його вірьовками.
Це зразу ж зробили, хоч люди знали, що труп розтерзають хижі птахи; але це було не так
огидливо, як віддати його на поживу смердючим гієнам.
Мовчки, не зговорюючись, Каві і Кідого зрубали кілька гілок.
— Що це ти робиш? — спитав один високий негр, підійшовши до етруска.
— Носилки. Ми з Кідого понесемо його, — Каві показав на Пандіона, — а ви понесете
оцього, — етруск кивнув на негра з ногою в лубку — Лівієць піде без нашої допомоги, з
рукою на перев'язі…
— Ми всі понесемо того, хто першим вискочив на носорога, — відповів негр,
звернувшись до товаришів. — Цей сміливець врятував усіх. Хіба ми можемо це забути?
Стривай, ми краще вміємо робити носилки.
Чотири негри спритно взялися за роботу. Скоро носилки були готові — довгі палиці,
переплетені вірьовками, — на місці битви їх залишилося чимало. Поміж палицями негри
приладнали подвійні поперечні розпірки, посередині прикріпили круглі подушки з твердої
кори, обмотані кусками лев'ячої шкури. Негр з поламаною нотою стежив за роботою, радісно
посміхаючись; темні очі його віддано дивилися в обличчя товаришів. Поранених поклали на
носилки. Все було готове. Чорношкірі парами поставали біля носилок і разом підняли їх на
витягнутих руках, старанно підмостивши подушки під голови. Потім носії рушили вперед,
ступаючи розмірено й легко.
Так, не приходячи до пам'яті, Пандіон вирушив у невідому дорогу. Два нубійці і негр,
що взялися бути провідниками, озброєні списами й луком, ішли попереду, решта тридцять
чоловік потяглися один по одному слідом за носилками. Позад усіх ще троє несли два списи і
лук. Подорожні пішли краєм галявини на захід, стараючись не дивитись на останки
товаришів: їх гнітило почуття провини, що не змогли вберегти тіла загиблих від нічних
хижаків.
Після полуденного відпочинку загін скоро дістався до широкого висохлого річища, яке
здалеку виділялося на жовтому степу двома смужками чагарника, що ріс на його берегах.
Річищем повернули прямо на південь і, не зупиняючись, ішли до вечора. Цього дня не
довелося копати ями для води — невеличке джерело вибивалося на поверхню Із щілини між
двома плитами з грубозернистого сипкого каменю; але людям довелося добре попрацювати:
лаштуючи нічліг, вони обгородили це місце валом з колючого гілля. Вночі всі мирно спали,
не лякаючись віддаленого ричання лева і сновигаючих у темряві гієн.
Другий і третій день путі минули спокійно. Тільки раз бачили віддалік чорне громаддя
носорога, який пробирався в траві, опустивши голову. Люди збентежилися і зупинились, — в
їхній пам'яті знову постало недавно пережите, грізне й незабутнє. Подорожні прилягли в
траву. Носорог підняв голову; знову, як і в той страшний час, люди побачили вигнуті,
широко розставлені вуха і кінець рога, що стримів між ними. Складки товстої шкіри
облягали плечі тварини і звисали валками там, де починаються розставлені передні ноги, що
утопали в траві. Масивне чудовисько нерухомо постояло і, повернувшись, рушило далі
своєю дорогою.
Невеликі стада маленьких жовто-сірих антилоп траплялися часто; вбиті стрілами
тварини були смачним харчем.
На четвертий день сухе річище розширилося й зникло, жовтий глинистий грунт
змінився дивною ясночервоною землею, 86 яка тонким шаром вкривала дрібний граніт.

86 Латерит — червоний залізистий грунт, що утворюється в південних країнах від вивітрювання вивергнутих
порід.