Page 92 - На краю Ойкумены

Ірумою. Призначена на завтра зустріч здавалася такою далекою.
Того ж вечора повернулися мисливці. Товариші Пандіона прийшли стомлені,
навантажені здобиччю, сповнені переживань. Етруск і негр зраділи, побачивши, що Пандіон
так поздоровішав. Кідого жартома запропонував йому боротись, і за мить Пандіон і негр
качалися в пилюці, стискаючи один одного в залізних обіймах, а Каві штовхав їх ногами і
лаяв, намагаючись розборонити.
Друзі взяли участь у спільній гулянці, влаштованій на честь мисливців, що повернулися
з полювання. Оп'янілі від пива, учасники полювання вихвалялися один перед одним своїми
успіхами. Молодий еллін сидів осторонь, непомітно поглядаючи в бік лужка, де танцювала
молодь, і намагаючись побачити Іруму серед юнаків і дівчат.
Трохи похитуючись, підвівся один з вождів і почав виголошувати привітальну
промову, супроводячи її плавною, красивою жестикуляцією. Пандіон зміг зрозуміти тільки
загальний смисл, який полягав у тому, що вождь хвалив пришельців, жалкував, що вони
скоро підуть далі, і пропонував чужоземцям залишитись, обіцяючи прийняти їх у селище як
своїх одноплемінників.
Гулянка скінчилася вже вночі, коли мисливці досхочу понаїдалися ніжного м'яса
молодих жираф і випили весь запас пива, йдучи до хатини, Кідого заявив, що завтра всі
колишні раби, яких залишилося двадцять сім чоловік, будуть радитись про дальшу дорогу.
Кідого вдалося поговорити з бродячими мисливцями, яких він зустрічав у лісі. Вони добре
знали місцевість на захід від селища і розказали, куди йти. Відстань, що відокремлювала їх
від моря і батьківщини Кідого, дуже велика, але він знає тепер, що за три місяці навіть
повільної ходи вони будуть там. Що тепер може зупинити їх, випробуваних у боротьбі,
міцних своєю дружбою? Кожен з двадцяти семи вартий п'яти воїнів! Негр гордо розпростав
плечі, підняв до зірок веселе захмеліле обличчя, обняв Пандіона і з хвилюванням закінчив:
— Тепер моє серце спокійне. Ти здоровий — в дорогу! В дорогу, хоч завтра!
Пандіон мовчав, уперше відчуваючи, що його бажання не збігаються з прагненням
друзів. Молодий еллін не вмів лицемірити.
Після сьогоднішнього побачення Пандіон зрозумів, що нудьгу, яка весь час гостро
вередила його душу, викликала любов до Іруми. Дівчина в розквіті юної краси зустрілася
йому після жорстокого життя раба, на порозі волі!
Невже цього мало йому, який так недавно чіплявся за малесеньку надію на волю,
перебуваючи на дні темної ями-тюрми? Чого йому, нарешті, треба в світі і житті, коли
кохання владно кличе його залишитися тут, серед золотого степу? І таємне прагнення, яке
він приховував від самого себе, назавжди залишитися з Ірумою стало міцніти в душі
Пандіона. Він боровся з собою, намагаючись перевірити свою любов до неї. Довірлива
молодість елліна непомітно заводила його в країну мрій, де все було таке легке й просте.
Завтра він побачиться з Ірумою, все скаже їй… а вона — вона теж кохає його!
Колишні раби мали зустрітися на другому кінці селища. Там, у двох великих хатинах,
вони і жили. Каві, Кідого і Пандіон містилися в окремій маленькій хатині, яку віддали їм,
зважаючи на хворобу елліна.
Пандіон точив спис у кутку хатини, потім встав і попрямував до виходу.
— Куди ти йдеш? — спитав його здивований етруск.—
Хіба ти не будеш на раді?
— Я прийду потім, — одвертаючись, відповів Пандіон
і квапливо вийшов з хатини.
Етруск уважно подивився йому вслід і, не розуміючи в чому річ, переглянувся з Кідого,
який біля входу старанно робив з великого куска товстої шкіри щит.
Молодий еллін не сказав друзям, що Ірума чекала його сьогодні на узліссі. І Пандіон,
почуваючи, як з приходом товаришів зросла несподівана загроза його коханню, що тільки-но
зародилося, не мав сили відмовитись від побачення. Він виправдував себе тим, що все одно
дізнається про рішення ради від друзів.
Наблизившись до лісу, Пандіон довго шукав очима Іруму, коли раптом дівчина,