Page 97 - На краю Ойкумены

мисливцеві.
Той посміхнувся, стежачи за тим., яке враження створив спис на етруска, і обережно
сказав:
— Зробити такий спис дуже важко… Метал для нього добувають сусідні племена, і
вони продають його дорого. Зате спис врятує тебе не раз у смертельному бою…
Не розуміючи, до чого хилить мисливець, Каві мовчав.
— Ви принесли з собою міцні луки з Та-Кемту, — говорив далі мисливець. — Ми не
вміємо робити таких і хотіли б виміняти їх за списи. Вожді погодилися дати вам по два списи
за кожний лук, а списи, я вже сказав, будуть вам потрібніш!.
Каві запитливо подивився на Кідого, негр кивком голови підтвердив думку мисливця.
— У степу багато дичини, і нам не потрібні будуть стріли, — сказав Кідого, — але в
лісах буде гірше. Проте ліс далекий, а шість списів замість трьох луків надійніші при нападі
звірів.
Каві подумав і, погодившись на обмін, почав торгуватись. Але мисливець не йшов на
поступки, доводячи, що зброя, яку запропонував він, — дуже цінна річ. Вони ніколи б не
віддали по два списи за кожен лук, якби не треба було дізнатись, як робити луки Чорної
Землі.
— Гаразд, — сказав етруск. — Ми подарували б вам свої луки за притулок і їжу, коли б
не йшли так далеко. Ми згодні на твої умови — завтра ти одержиш луки.
Мисливець аж засяяв, плеснув Каві по руці, підняв спис, вдивляючись у червоний7
відблиск факела на лезі, і надів на нього шкіряний чохол, прикрашений клаптиками
різнокольорових шкур.
Етруск простягнув руку, але мисливець не віддав зброї.
— Ти одержиш завтра шість не гірших. А цей… — батько Іруми зробив шаузу, — я
дарую твоєму золотоокому другові. Чохол йому пошила Ірума сама! Бач, який він гарний.
— Мисливець подав спис молодому еллінові, який нерішуче взяв подарунок.
— Ти не йдеш з ними, — батько Іруми показав на етруска і негра, — але хороший спис
— це перше майно мисливця, а я хочу, щоб ти прославив наш рід, став мені за сина!
Кідого і Каві вп'ялися поглядами в свого друга, негр з хрускотом стиснув пальці.
Рішучий момент несподівано настав.
Пандіон зблід і раптом різким жестом віддав мисливцеві назад його спис.
— Ти відмовляєшся? Як мені зрозуміти це? — закричав вражений мисливець.
— Я йду з товаришами, — ледве промовив молодий еллін.
Батько Іруми нерухомо стояв, без слів дивлячись на Пандіона, потім з гнівом шпурнув
спис йому під ноги.
— Нехай буде так, але не смій більше навіть глянути на мою дочку. Я сьогодні ж
відішлю її!
Пандіон, не моргаючи, вдивлявся широко розкритими очима в мисливця. Справжнє
горе спотворило його мужні риси, і це пом'якшило гнів батька Іруми.
— У тебе вистачило мужності вирішити так, поки ще не пізно, — це добре, — сказав
він. — Та коли вже йдеш, то йди скоріше…
Мисливець ще раз похмуро оглянув Пандіона з голови до ніг, щось буркнувши.
Виходячи з хатини, батько Іруми оглянувся на Каві.
— Що сказав, те й буде, — грубо відрубав він і зник у темряві.
Негрові стало не по собі від блиску очей молодого елліна, і він відчув, що зараз
Пандіону не до друзів. Еллін постояв, втупившись поглядом у простір, немов питаючи
далечінь; що ж йому робити. Він повагом повернувся, потім кинувся на постіль, закривши
обличчя руками.
Каві запалив новий факел: йому не хотілося залишати Пандіона в темряві на самоті із
своїми думками. Етруск і негр посідали осторонь і мовчки пильнували. Час від часу вони
тривожно поглядали на друга, якому нічим не могли допомогти.
Повільно минав час, настала ніч. Пандіон ворухнувся, потім схопився, прислухаючись,