Page 106 - На краю Ойкумены

величезних сучків усе ще було високо. Згори гукнув Пандіона Кідого, і міцна ліана, згорнута
в петлю, торкнулася плеча молодого елліна. Пандіон пропустив петлю попід руки, ліану
обережно потягли вгору, і ця підтримка дуже допомогла еллінові. З обдертими ногами,
стомлений, але дуже радий, молодий еллін скоро досяг нижніх найбільших гілок. Тут, між
двома величезними сучками, зручно влаштувалися Кідого і його товариш.
З висоти вісімдесяти ліктів глянув Пандіон уперед, і вперше за багато днів широкий
обрій відкрився перед ним. Зарість бамбуків оточувала ліс на високому плоскогір'ї.
Бамбуковий ліс простягався праворуч і ліворуч, скільки сягало око; широчиною він був не
більше чотирьох-п'яти тисяч ліктів. За ним стирчало невисоке пасмо чорних скель з
похиленим на захід рядом рідких косих зубців. Далі місцевість знову трохи знижувалася.
Безкраї округлі гори, вкриті густим лісом, кучерявилися, як великі зелені хмари, поділені
вузькими западинами ущелин, заповнених туманною імлою, що клубочилася там. У них
ховалися незліченні дні голодного й тяжкого, похмурого походу, саме туди мав іти загін. Але
ніде не було помітно ніякого просвіту в цій суцільній зеленій масі, над якою повільно
котилися хвилі білого туману: ні галявини, ні широкої долини. Пробитися вперед на ту
відстань, яку зараз охоплювало око, у подорожніх навряд чи вистачило б сили. А далі, за
нерозрізнимою імлою обрію, могло бути те ж саме, і тоді загибель стала б неминучою.
Кідого відвернувся від далини, що стелилася перед ним, і піймав погляд Пандіона.
Молодий еллін прочитав в опуклих очах друга тривогу і надзвичайну втому, — невичерпна
бадьорість негра згасла, обличчя його зморщилося в гіркій гримасі.
— Треба дивитись назад, — ослаблим голосом сказав Кідого, але раптом випростався і
пішов по гілляці, що горизонтально простяглася далеко над бамбуками.
Пандіон мало не крикнув від страху, а негр спокійнісінько йшов, ледве помітно
похитуючись на страшенній висоті, до кінця гілки, де тремтіли від його ваги овальні великі
листки. Гілка зігнулася. Пандіон завмер від жаху, але Кідого вже сів на неї верхи, звісив у
пустоту ноги, вперся обома руками в тонкі гілки і став вдивлятись у простір за правим кутом
галявини. Пандіон не насмілився піти за товаришем. Затаївши подих, еллін і Мпафу чекали,
що скаже Кідого. Внизу, майже непомітні з висоти, стежили за всім, що відбувалося на
дереві, інші Шістнадцять товаришів.
Кідого довго гойдався на пружній гілляці, потім, не кажучи ні слова, вернувся до
стовбура.
— Біда не знати дороги, — сумовито сказав він. — Ми могли б пройти сюди значно
легше. Там, — негр махнув рукою на північний захід, — близько від нас степ. Нам слід було
йти праворуч, не заходячи в ліс… Треба вернутись до степу. Можливо, там є люди: на краю
лісу завжди більше людей, ніж у степу чи в самому лісі.
Спускатися з дерева було куди страшніше, ніж підніматись. Якби не допомога друзів,
Пандіон ніколи не зумів би злізти так швидко, а ще ймовірніше, упав би і загинув. Як тільки
молодий еллін ступив на землю, його ослаблі від нервового напруження ноги підломилися і
він простягся на траві під сміх товаришів. Кідого розказав про все, що бачив з дерева, і
запропонував повернути під прямим кутом убік від наміченого напряму. Товариші жодним
словом не протестували проти цього, чим був здивований Пандіон, хоч усім було ясно, що
вони зазнали поразки у боротьбі з лісом і що затриматись у дорозі доведеться, можливо,
надовго. Промовчав навіть упертий етруск Каві, мабуть розуміючи, як змучилися люди у
важкій боротьбі, що до того ж була марною.
Пандіон пам'ятав про слова Кідого на початку походу і вважав, що дорога навколо лісів
далека й небезпечна. Вздовж рік і на краю лісу живуть сильні й люті племена, для яких
дев'ятнадцять подорожніх не становлять якоїсь серйозної сили…
Степ з низькими, рідко й правильно розставленими деревами, схожий на фруктовий
сад, збігав до бистрої річки. На протилежному березі громадилася купа чорного каміння. До
нього річка нанесла довгий вал із стовбурів, гілок, стебел очерету, висушених і побілілих.
Загін подорожніх, проминувши пальмовий гай, весь повалений слонами, розташувався