Page 51 - На краю Ойкумены

вузької ущелини, заваленої кам'яними брилами. Каміння вкривало стежку, як видно,
обвалившись набагато пізніше того часу, коли вона сполучала це місце з берегом ріки. Довго
Яхмос пробирався через скелі, водориї, кущі колючок. В ущелині було безліч павуків —
поперек проходу були натягнуті тенета з павутиння, що прилипало до спітнілого обличчя
грабіжника царських могил.
Нарешті стіни ущелини розступилися, відкриваючи замкнену серед високих горбів
долину. В центрі її височів горб, облямований двома рядами зрошувальних канав, мабуть,
раніше тут було джерело, яке використовували для саду. Тиша панувала в тьмяному мареві
задушливої І безвітряної долини. Чорні блискучі скелі височіли навкруги, замикаючи
долину. Тільки на протилежному її боці видно було ущелину, подібну до тієї, якою пройшов
Яхмос у це забуте всіма місце.
Грабіжник видерся на горб і зразу побачив висічений в скелі хід, до цього захований за
вершиною горба. Хід був завалений, і Яхмосу довелося чимало попрацювати, перш ніж він
зміг пробратися всередину. Яхмос опинився в прохолодній темряві. Відпочивши трохи, він
запалив світильник, що завжди був при ньому, і пішов високим коридором, уважно
оглядаючи статуї, що виступали по обидва боки. Яхмос побоювався підступних пасток, —
що загрожували тяжкою смертю. Але його побоювання були даремні: стародавні будівники
або не поставили пасток, покладаючи надію на приховане розташування храму, або ж минулі
тисячоліття знешкодили ці пастки. Яхмос без перешкод проник у велике кругле підземелля з
статуєю бога Тота в центрі, що схиляв свій довгий дзьоб з високого п'єдесталу. В стінах
Яхмос побачив десять вузьких, ніби щілини, входів, розташованих на рівній відстані один
від одного. Вони вели до кімнат, завалених напівзотлілими речами: згортками, папірусами,
дерев'яними дошками з малюнками і написами. Одне приміщення було заповнене в'язками
сухих трав, що перетворювалися на порох від найменшого дотику, в іншому — лежали купи
каміння. Не виявивши нічого цікавого для себе, Яхмос обійшов вісім кімнат — всі вони були
квадратні. Дев'ятий вхід привів Яхмоса в довгасту кімнату, обрамлену колонами з граніту.
Між ними були закріплені дошки з чорного діабазу, помережані письменами на стародавній
мові Та-Кемту. Посеред кімнати стояла ще одна статуя носатого бога Тота, на її п'єдесталі, в
плоскій мідній чаші, заблищав у проміннях світильника коштовний камінь. Яхмос жадібно
схопив його, підніс до вогню і не втримався від вигуку розчарування… Камінь не належав до
тих, що цінилися в Та-Кемті. Досвідчене око грабіжника відразу визначило, що для купця він
не становить цінності. Але, — дивна річ, чим більше вдивлявся Яхмос, тим привабливішим
здавався йому невідомий камінь. Це був голубуватозелений уламок кристала, завбільшки з
наконечник списа, плоский, полірований і надзвичайно прозорий. Зацікавлений Яхмос
вирішив прочитати стінні написи, сподіваючись знайти якесь пояснення щодо походження
каменя. Він ще не забув стародавньої мови Та-Кемту, якої вчили в школах вищих писарів, і
намагався розібрати ієрогліфи, що чудово збереглися на поверхні діабазу.
У підземеллі було мало повітря — віддушини для провітрювання храму давно
завалилися, олія в світильнику догоряла, але Яхмос уперто читав, і поступово перед
знедоленим грабіжником розкривалася повість про подвиг, здійснений за незапам'ятних
часів, невдовзі після побудови великої піраміди Хуфу. Фараон Джедефра послав свого
скарбника Баурджеда далеко на південь, в Та-Нутер — Країну Духів, щоб дізнатися про межі
землі і Велику Дугу — океан. На семи найкращих кораблях Баурджед відплив на південь з
60
гавані Суу 59 на Лазурових Водах. Сім років мандрували сини Чорної Землі. Вони досягли
Великої Дуги і довго пливли на південь, вздовж невідомих берегів. Половина людей і чотири

кораблі загинули від страшенних бур Великої Дуги, а решта досягла казкового Пунту. 61 Але

59 Гавань Суу — нині Коссейр на Червоному морі.

60 Лазурові Води — Червоне море.

61 Пунт — легендарна країна, багата золотом і пахощами; за уявленням єгиптян, знаходилась біля верхів'я