Page 75 - На краю Ойкумены

Мисливці наблизились до поваленого носорога, з новими в'язками ременів, скрутили
навхрест усі чотири схожих на стовпи ноги, а голову прив'язали за роги до передніх ніг.
Страшну битву було закінчено.
Нестямні люди поволі опам'ятовувались, мускули зранених тіл тремтіли, немов у
лихоманці, і в невидющих очах плавали чорні плями.
Нарешті серця людей перестали так шалено битись, тут і там почулися полегшені
зітхання, — люди починали розуміти, що смерть обминула їх. Підвівся, хитаючись, вкритий
кривавим брудом Каві; підійшов Кідого, він весь тремтів, але вже посміхався. Проте
посмішка негра одразу ж зникла з посірілого обличчя, коли він не побачив серед живих свого
друга Пандіона.
Уціліло сімдесят три чоловіки, решта були вбиті або дістали смертельне каліцтво.
Етруск і Кідого відшукали Пандіона серед мертвих тіл у стоптаній траві і віднесли його в
затінок. Каві оглянув молодого елліна і не знайшов на ньому смертельних ран. Ремд був
мертвий, загинув і запальний ватажок аму, а хоробрий лівієць Ахмі тяжко стогнав,
помираючи з роздавленими грудьми.
Поки раби лічили свої втрати і переносили в затінок дерев умираючих, воїни принесли
від річки величезну дерев'яну платформу — дно від клітки, зробленої для носорога, звалили
на неї зв'язане чудовисько і поволокли на котках до річки.
Каві підійшов до начальника полювання.
— Звели їм, — етруск показав на воїнів, — нехай допоможуть нам віднести поранених.
— А що ти хочеш з ними робити? — спитав начальник; з мимовільною повагою
оглядаючи міцного етруска, вимазаного в крові й пилу, з суворою печаллю на обличчі.
— Ми повеземо їх униз: може, дехто з них доживе до Та-Кемту і його вмілих
лікарів, — похмуро відповів Каві.
— А хто тобі сказав, що ви повернетесь у Та-Кемт? — перебив його начальник.
Етруск здригнувся і ступив крок назад.
— Як, хіба слова володаря Півдня були брехнею? Хіба ми не вільні?! — закричав Каві.
— Ні, повелитель не обманув тебе, нікчемного, — ви вільні! — і, промовивши це,
начальник полювання дав етруску маленький сувій папірусу. — Ось його указ.
Каві бережно взяв дорогоцінний аркушик, за яким раби ставали вільними людьми.
— Коли так, то чому… — заговорив він.
— Замовчи, — гордовито перебив начальник, — і слухай. Ви вільні тут, — начальник
полювання вимовив з притиском останнє слово, — і можете йти, куди хочете: туди чи
отуди, — рука його показала на захід, на південь і на схід, — але не в Та-Кемт і не в підлеглу
йому країну Нуб. Коли не послухаєте, — знову станете рабами. Я вважаю, — твердо закінчив
він, — що, подумавши трохи, ви всі повернетесь до ніг нашого повелителя служити
великому народові Чорної Землі, як призначено вам долею!
Каві ступив два кроки вперед, очі у нього аж загорілися. Він простягнув руку до одного
воїна, який розгублено глянув на начальника полювання, і сміливим рухом вихопив у нього
з-за пояса коротенький меч. Етруск підняв виблискуючу зброю лезом догори, поцілував її і
швидко заговорив своєю незрозумілою нікому мовою:
— Клянуся найвищим богом блискавки, богом смерті, чиє ім'я ношу я, що наперекір
лиходійству проклятого народу я повернуся живим на батьківщину. Клянуся, що з цієї
хвилини я не заспокоюсь, поки не прийду на береги Та-Кемту з сильним загоном і не
відплачу за все це.
Каві обвів рукою галявину з розкиданими на ній тілами і з силою шпурнув меч собі під
ноги. Зброя глибоко встромилася в землю. Етруск різко повернувся і попрямував до
товаришів, але раптом повернувся назад.
— Я більше ні про що не прошу тебе, — знову звернувся він до начальника полювання,
який вирушав з останньою групою воїнів, — звели тільки, щоб нам залишили кілька списів,
ножів і луків. Ми повинні охороняти своїх поранених.
Начальник полювання мовчки кивнув головою і зник за кущами, прямуючи до річки