Page 76 - На краю Ойкумены

широким слідом, який проклала у прим'ятій траві платформа з носорогом.
Каві переказав товаришам усю розмову. Гнівні вигуки, стримані прокльони і безсилі
погрози змішалися з тихим, жалібним стогоном умираючих.
— Про те, що нам робити, подумаємо потім! — крикнув Каві. — Зараз треба вирішити,
як бути з пораненими. До річки далеко, ми стомилися і не донесемо товаришів. Відпочинемо
трохи, і нехай п'ятдесят чоловік підуть до річки, а двадцять залишаться на варті — навкруги
багато хижих звірів. — Каві показав на похилі плямисті спини гієн, що мелькали віддалік у
траві, принаджені запахом крові. Величезні птахи з голими шиями кружляли над поляною,
спускалися і знову здіймались угору.
Палала розжарена сонцем суха земля, ледве помітно тремтіла сітка сонячних плям під
деревами, сумно лунали у палючій тиші крики дикого голуба. У людей пройшов азарт бою,
заболіли побиті місця і рани, пекла здерта шкіра.
Смерть Ремда дуже засмутила Каві — юнак був єдиною ниткою, що зв'язувала етруска
з далекою батьківщиною. Тепер ця тонка нитка обірвалась.
Кідого, забувши про свої рани, сидів біля Пандіона. У молодого елліна, мабуть, було
ще пошкоджено щось усередині, і він не приходив до пам'яті. Крізь засмаглі губи ледве
чутно, з легеньким свистом проривалося дихання. Негр кілька разів поглядав на товаришів,
які мовчки лежали в затінку, і, нарешті, схопився, кличучи їх до річки по воду для
поранених.
З мимовільним стогоном люди почали підводитись. Зразу підступила нестерпна спрага,
пекучи і роз'їдаючи горло. Коли так захотілось пити тим, хто уцілів, то що ж терпіли
поранені, онімілі від втрати сил! А до ріки навпростець треба було йти не менше двох годин.
Раптом за кущами почулися голоси — на галявині показався загін воїнів кількістю до
п'ятидесяти чоловік, обвішаних посудинами з водою та харчами. В загоні не було єгиптян —
прийшли лише нубійці та негри з двома провідниками.
Воїни, як тільки побачили місце побоїща, відразу ж замовкли. Вони попрямували до
дерева, під яким стояв Каві, і, не промовивши ні слова, опустили до його ніг глиняний і
дерев'яний посуд, поклали з десяток списів, шість луків з сагайдаками, повними стріл,
чотири важких ножі і чотири маленьких щити з бегемотової шкіри, поцятковані мідними
бляшками, Люди з жадністю кинулись до глеків. Кідого схопив ножа і, злісно поводячи
очима, заявив, що вб'є того, хто спробує першим узяти воду. Воду з двох посудин поспішно
стали вливати у розкриті пересохлі роти поранених, потім напилися всі інші. Воїни пішли,
так нічого й не сказавши.
Серед рабів знайшлося двоє таких, що вміли лікувати рани, вони почали разом з Каві
перев'язувати товаришів. Поламані кістки Пандіона взяли в лубки з твердої кори, обмотали
клаптями тканини з його ж пов'язки на стегнах. При цьому Кідого побачив виблискуючий
блакитнозелений камінь, який був міцно зав'язаний у матерію. Негр, вважаючи, що це
чарівний амулет товариша, бережно заховав його.
Лубки довелося накласти ще двом пораненим: одному лівійцю, у якого була
переламана рука, і сухому мускулястому негрові, що безпомічно лежав з переламаною нижче
коліна ногою. Решта поранених були, очевидно, в безнадійному стані — страшний ріг
чудовиська пройшов глибоко, ушкодивши їм нутрощі. Деякі з них були розчавлені вагою
здоровенного тіла носорога і його схожих на колони ніг.
Не встиг Каві подати допомогу всім пораненим товаришам, як у жовтій траві показався
темний силует людини, що поспішала до місця битви. Це був один з місцевих жителів; він
приводив воїнів з водою і тепер знову сюди вернувся.
Задихаючись від швидкої ходи, нубієць підійшов до Каві і простягнув йому обидві руки
долонями догори. Етруск зрозумів цей жест дружби і відповів тим самим… Тоді провідник
присів навпочіпки у затінку дерева, спершись на свій довгий спис, і швидко заговорив,
показуючи в бік річки і на південь. Сталася запинка: нубієць знав не більше десяти слів з
мови Та-Кемту, а Каві зовсім не розумів нубійця, проте серед рабів знайшлися перекладачі.
Виявилось, що провідник відстав від загону воїнів і спішно повернувся, щоб допомогти