Page 79 - На краю Ойкумены

по землі, стрясаючи все навколо. Звірі, що гризлися на поляні, стихли, люди, прокинувшись,
посхоплювалися; в тиші, що настала, дужче застогнали поранені. Рев наближався —
низький, неймовірно сильний звук, здавалося, виходив з величезної труби. Біля крайнього
дерева промайнув невиразний? силует з великою головою — до наляканих людей підступав
великий гривастий лев, а позад нього нечутно пливла гнучка тонка левиця. Списи
повернулися проти звірів, тьмяно відблискуючи мідними наконечниками при слабкому
полум'ї вогнищ. Люди кричали і шпурляли на левів головешки, намагаючись підпалити
траву. Приголомшені хижаки зупинились, потім відійшли на галявину. Довго стояли люди із
списами напоготові, до болю стискаючий в руках ратища, але звірі не нападали.
Не встигли подорожні задрімати, як знову грім лев'ячого реву струсонув повітря, за
ним почувся другий, третій. Не менше трьох левів бродило навколо, разом з левицею їх було
четверо. Люди зрозуміли, якою необачністю з їхнього боку було те, що вони спорудили таку
низьку загорожу. Чотири чоловіки із списами стояли напоготові, щоб відбити можливий
напад ззаду, шестеро були за вогнищами. Ніхто не спав. Озброївшись, хто чим міг, люди
пильно вдивлялися в темряву. Новий рев струснув повітря, і біля крайнього вогнища з'явився
величезний лев із світлою гривою. Полум'я, коливаючись, збільшувало розміри хижака, очі
його, спрямовані на людей, випромінювали зелене світло. Як на біду, поблизу стояв з луком
один з недосвідчених у полюванні північних азіатів. Наляканий левиним ревом, він пустив
стрілу і влучив прямо в морду хижакові. Рев перейшов у протяжний стогін, а потім у
хрипкий кашель і змовк.
— Стережися! — несамовито крикнув один нубієць.
Тіло лева знялося в повітря, хижак перескочив смугу вогню і опинився серед людей.
Але переможців носорога нелегко було збентежити: списи, вп'явшись у боки і груди лева,
зупинили його, чотири стріли прокололи гнучкий тулуб. Два списи, сухо тріснувши,
зламались від ударів важкої лапи, і в цю ж мить три велетні-негри, прикриваючись щитами,
загнали хижакові в груди довгі ножі… Лев протяжно й жалібно заревів, закривавлені люди
відскочили, і раптом настала тиша.
Степом прокотився оглушливий крик перемоги. Тіло забитого лева викинули перед
вогнища, а товариші почали перев'язувати двох нових поранених, які ще тремтіли від
бойової гарячки.
Хижаки бродили навколо до світанку і час від часу несамовито ревли. Жоден лев не
зважився напасти ще раз.
Коли настав у сліпучому блиску новий день, померло п'ятеро тяжко поранених.
Виявилося ще семеро мертвих, — вночі у сутичці з левами ніхто не помітив, коли померли ці
люди. Ахмі ще дихав, зрідка ворушачи посірілими губами.
Пандіон лежав з розплющеними очима, груди його піднімалися від спокійного і рівного
дихання. Кідого, нахилившись над ним, з жахом зрозумів, що друг не бачить його. Однак
принесену воду Пандіон випив зразу і поволі опустив повіки.
Коли поснідали залишками вчорашніх харчів, Каві запропонував вирушати. Азіати,
змовившись ще вночі, збунтувалися. Вони кричали, що в цій країні, де так багато страшних
звірів, вони неминуче загинуть, що треба тікати з цього згубного степу, що в пустині краще й
безпечніше. Хоч як умовляли їх Каві і чорношкірі, азіати стояли на своєму.
— Гаразд, хай буде так, — сказав нарешті етруск. — Я і Кідого йдемо на південь. Хто з
нами — підійдіть сюди, хто на схід — відійдіть ліворуч.
Відразу ж біля етруска утворилась юрба чорних і яснобронзових тіл — негри, нубійці і
лівійці. До Каві приєдналися тридцять сім чоловік, крім Пандіона і негра, який лежав на
землі з поламаною ногою і, спершись на лікті, напружено стежив за тим, що діялось навколо.
Тридцять два чоловіки перейшли ліворуч і стояли, уперто опустивши голови.
Зброю і посуд для води поділили навпіл між обома партіями, щоб азіати, коли зазнають
невдачі, не сказали, що вона сталася через товаришів.
Як тільки все було поділено, їх довгобородий вождь повів людей на схід, до ріки, наче
побоюючись, що прихильність до Товаришів захитає їхню рішучість. Ті, хто залишився,